12 липня 2006 р. Справа № 16/94
За позовом
прокурора Мукачівського району в інтересах держави в особи Мукачівської районної державної адміністрації, м. Мукачево, Управління праці та соціального захисту населення, м. Мукачево
до відповідача
відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ, філії Мукачівського відділенні №7287, м. Мукачево
про
стягнення коштів у сумі 87270,00 грн. та визнання недійсним пунктів 1.2 Угод №2 від 14.01.03, №1 від 12.01.04 та №2 від 06.01.05.
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
Прокурор - Рожков В.О.
від позивача (Управління праці та соціального захисту населення) - Порохнавець І.І. -заступник начальника управління (дов. від 05.04.06 №08-01-42/672)
від позивача (Мукачівської РДА) - Попович І.І. - начальник юридичного відділу (дов. від 05.04.06 №0214/316)
від відповідача - Огар С.Е. -юрисконсульт (дов. від 12.01.06)
СУТЬ СПОРУ: прокурор Мукачівського району в інтересах держави в особи Мукачівської районної державної адміністрації, м. Мукачево, Управління праці та соціального захисту населення, м. Мукачево (далі - позивач) звернувся з позовом до відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ, філії Мукачівського відділення №7287, м. Мукачево (далі - відповідач) з урахуванням уточнень позовних вимог про стягнення бюджетних коштів у сумі 87270,00 грн. незаконно сплачених за касове обслуговування по виплаті державної соціальної допомоги та визнання недійсним пунктів 1.2 Угод №2 від 14.01.03, №1 від 12.01.04 та №2 від 06.01.05.
Підставою звернення прокурора є захист інтересів держави в особі Мукачівської районної державної адміністрації, яка відповідно до розділу VI та ст.118 Конституції України є органом виконавчої влади в областях і районах.
Прокурор та представники позивачів позов підтримали та просять задоволити позов, мотивуючи тим, що у порушення п.5 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки в банках, на підставі угоди з банком, здійснювалося відшкодування витрат банку у розмірі 1,7 відсотка від перерахованої суми. Плата банку здійснювалася за рахунок коштів субвенції що виділялася із Державного бюджету, однак зазначені кошти повинні використовуватися тільки на цілі, визначені бюджетним призначенням.
Відповідач позовні вимоги не визнає мотивуючи наступним: відносини між банком та клієнтом регулюються нормативно-правовими актами та угодами між клієнтом і банком, що у даному випадку сторонами дотримано; банк не порушував п.3 Указу Президента України від 04 липня 1998 року №734 «Про впорядкування сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та раціональне використання коштів Пенсійного фонду України», яким передбачено, що за здійснення операцій із зарахування і виплати пенсій та грошової допомоги з особових рахунків у банках пенсіонери і одержувачі допомоги не несуть ніяких витрат; вважає, що відповідач розширено тлумачить п.3 Указу Президента України від 04 липня 1998 року №734 «Про впорядкування сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та раціональне використання коштів Пенсійного фонду України», а здіснення операцій на платній основі між банком і органами соціального захисту населення не суперечить законодавству; банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижчі собівартості послуг у цьому банку.
У судовому засіданні 04.05.06 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва.
Відповідно до заяви сторін, згідно із ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), спір розглянуто у більш тривалий строк.
Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12.07.06 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови оформлено та підписано 21.07.06.
Заслухавши пояснення представників сторін та доповнення прокурора, розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, суд встановив:
19.10.05 контрольно-ревізійним відділом в Мукачівському районі складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у процесі використанні наданих з державного бюджету місцевим бюджетам субвенцій на виплату державних соціальних допомог, надання передбачених законодавством пільг та житлових субсидій населенню в управлінні праці та соціального захисту населення Мукачівської РДА. За наслідками перевірки вказано, що управління праці і соціального захисту населення Мукачівської РДА незаконно проведено видатки за касове обслуговування відділенням ВАТ «Державний Ощадний банку країни» №7287 на загальну суму 83 980 грн., з них ІІ півріччя 2003р. -15990 грн.; 2004 рік -44106 грн.; і півріччя 2005 р. -23884 грн.
У ході судового розгляду встановлено, що між управлінням праці та соціального захисту населення м. Мукачево та відповідачем укладені угоди №2 від 14.01.03, №1 від 12.01.04; №2 від 06.01.05 (далі -Угоди), відповідно до умов яких банк здійснює виплату допомоги по різних соціальних виплатах. Пунктом 1.2. вказаних Угод передбачено, що позивач відшкодовує відповідачу витрати для виплати допомоги у розмірі 1,7 %. Пунктом 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року №734 «Про впорядкування сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та раціональне використання коштів Пенсійного фонду України» встановлено, що починаючи з 1 січня 1999 року, виплата пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів і одержувачів грошової допомоги здійснюється установами банків за рахунок коштів Пенсійного фонду України через особові рахунки пенсіонерів та одержувачів грошової допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. №1596 затверджено порядок виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів грошової допомоги через їх поточні рахунки у банках (далі - Порядок №1596). Згідно п.1 Порядку №1596 визначено, що він регулює питання виплати пенсій та грошової допомоги, що нараховується відповідно органами Пенсійного фонду та органами праці та соціального захисту населення і фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду та відповідних бюджетів, за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх вклади до запитання (поточні рахунки) в установах уповноважених банків. Уповноваженими банками є банками, визнані переможцем конкурсу на право виплати пенсій та грошової допомоги через банківські рахунки за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги що проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з якими за результатами цього конкурсу Мінпраці та Пенсійний фонд укладено відповідні договори.
Відповідно до ч.2 п.26 Порядку №1596 уповноважений банк відкриває окремі аналітичні рахунки за балансовим рахунком №2560 «Державні бюджетні фонди» для зарахування коштів від органів Пенсійного фонду та органів праці та соціального захисту населення.
Пункт 19 Порядку №1596 встановлює, що зарахування відповідних сум пенсій та грошової допомоги установами уповноважених банків на поточні рахунки здійснюються не пізніше наступного операційного дня після надходження зазначених сум від органів Пенсійного фонду України, органів праці та соціального захисту населення.
28.12.2001 року, на підставі рішення конкурсної комісії по відбору банків, через які здійснюються виплата пенсій та грошової допомоги від 21.12.01, за участю Пенсійного фонду, Міністерства праці та соціальної політики України та ВАТ «Державний ощадний банк України» укладено Договір №12 (далі - Договір). Відповідно до статті 1 Договору банк виконує функції з виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком №1596 у всіх регіонах України. Взаємовідносини між сторонами на місцях регулюються укладеними ними угодами відповідно до умов цього договору, а також вимог Порядку №1596 (& 6). Стаття 2 Договору вказує, що сторони погоджуються про те, що операції з відкриття поточних рахунків, зарахування і виплати пенсій та грошової допомоги з них (у тому числі з доставкою додому) проводяться установами банку безоплатно.
Отже, спірні Угоди укладалися з метою реалізації на місцях виконання відповідачем функцій виплати грошової допомоги. Протягом 2003 - 2005 років через відповідача проводилася виплата державних соціальних допомог за рахунок отриманих субвенцій, із яких банку, відповідно до умов спірних Угод сплачено суми на відшкодування витрат із розрахунку 1,7% від суми перерахувань: 2003 виплачено через банк 936524 грн. та сплачено 15 990,77 грн. витрат; 2004 виплачено через банк 2557327 грн. та сплачено банку 44106 грн.; 2005 виплачено через банк 1776819 грн. та сплачено банку 23844 грн.
Суд відхиляє доводи відповідача про правомірність включення до спірних Угод умови про відшкодування витрат у сумі 1,7 %, з посиланням на матеріали справи (витяг з тарифів) та законодавство (ст.ст.53,55 Закону України «Про банки та банківську діяльність»), оскільки як вбачається із суті договірних відносин, що є предметом спору, вони мають безоплатний характер. Водночас відповідач доводить, що у даному випадку йдеться про надання банком послуг з виплати вказаних сум, які не бувають безкоштовними. Однак, по-перше, щодо питання про надання відповідачем банківських послуг, слід виходити з того, що як вбачається із суті наявних правовідносин, вони надаються одержувачам пенсій та грошової допомоги, згідно договору, що встановлено, зокрема у п.п.8-14 Порядку №1596. Але, згідно із предметом Договору, відповідач виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, а не надає зазначені послуги позивачу. По-друге, банк не довів, що ним, в межах даних правовідносин, здійснювалися банківські операції (ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»), у вигляді банківських послуг, окремо від функцій, які входять до предмету договору, тобто функції з виплати пенсій та грошової допомоги, а також ту обставину, що у межах даних правовідносин, на місцях, він мав право встановлювати інші (додаткові) умови щодо оплати та передбачати ці умови в спірних Угодах.
Також слід відзначити, що відповідно до п.37 ст.2 Бюджетного кодексу України субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Отже, оскільки інше не доведено, із сум субвенцій, які направляв позивач на виплату грошових допомог відповідачу, оплата інших призначень, є неправомірною.
Відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільно кодексу України підставами недійсності правочину є недодержанні в момент вчинення правочину стороною визначених вимог, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства або (чи) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
У зв'язку із наведеним, слід задоволити вимоги позивача про визнання недійсним п.1.2. спірних Угод, оскільки особа, яка вчиняла правочин від імені відповідача не мала необхідного обсягу дієздатності, а умови спірних Угод про відшкодування витрат , фактично суперечать іншим нормативно-правовим актам, а саме Указу президента та Порядку №1596.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину. У зв'язку із цим із відповідача підлягають стягненню кошти у сумі 87270,00 грн. сплачені позивачем за спірними Угодами.
Разом з тим, суд приймає до уваги доводи відповідача, що спірні угоди за своєю природою є адміністративними, оскільки однією із сторін є суб'єкт владних повноважень, який відповідно до положення затвердженого розпорядженням голови Мукачівської РДА від 14.10.05 №383 про управління праці та соціального захисту населення є структурним підрозділом районної державної адміністрації та в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері соціально-трудових відносин, охорони та умов праці, соціального обслуговування та соціального захисту населення. Таким чином, позивач укладаючи спірні Угоди реалізує владну управлінську функцію щодо виплати грошової допомоги через установи банків.
У зв'язку із наведеним, відповідно до п.3 ч.1 ст.17, ч. 6 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, даний спір є компетенцією адміністративного суду.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 86, 90, 158-163, п.3 ч.1 ст.17, ч. 6 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задоволити повністю.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ, філії Мукачівського відділенні №7287 (м. Мукачево, вул. Я. Мудрого, 11, код ЄДРПОУ 02759947) в доход бюджету за відповідним кодом бюджетної класифікації кошти в сумі 87270,00 грн.
Видати накази.
Визнати недійсним пункти 1.2 Угод №2 від 14.01.03, №1 від 12.01.04 та №2 від 06.01.05 укладених управлінням праці та соціального захисту населення Мукачівського району та ВАТ «Державний Ощадний банк України» Мукачівське відділення №7287.
Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складання в повному обсязі відповідно до ст. ст. 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.
Суддя О.В. Васьковський