Номер провадження 6/754/1335/14
Справа № 754/2851/14-ц
Іменем України
17.11.2014 м. Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Петріщева І.В., розглянувши подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за кордон,
Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з зазначеним поданням, в якому просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до повного погашення заборгованості перед ОСОБА_2 згідно виконавчого листа №2-2640, виданого 05.05.2014 Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі по 2000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 18.02.2014 до досягнення дітьми повноліття, обґрунтовуючи тим, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Деснянського РУЮ у м. Києві знаходиться виконавче провадження ВП №43315521 з примусового виконавчого листа № 2-2640 від 05.05.2014р., виданого Деснянським районним судом м. Києва, відповідно до чого постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.05.2014р. відкрито виконавче провадження, боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду, яке в цей строк боржником не було виконане.
Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України подання державного виконавця розглянуто судом негайно без виклику та повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає подання не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що виконавчий лист №2-2640 виданий 05.05.2014р. Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Ліванської Республіки, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі по 2000,00 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення повноліття від дня пред'явлення позову - 18.02.2014 року, поданий для примусового виконання 14.05.2014р.
Відповідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.05.2014р. боржником є ОСОБА_1, що не відповідає дійсності та виконавчому листу №2640 від 05.05.2014 року, виданому Деснянським районним судом міста Києва, де зазначено прізвище, ім'я, по батькові боржника, як ОСОБА_1.
Відповідно розрахунку заборгованості по аліментах станом на 12.09.2014 року заборгованість ОСОБА_1 становить 27025,56 грн.
Державний виконавець зазначає що, у Відділі державної виконавчої служби Деснянського РУЮ у м. Києві знаходиться виконавче провадження ВП №43315521 з примусового виконавчого листа № 2-2640 від 05.05.2014р. виданого Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 коштів у розмірі по 2000 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 18.02.2014 року і до досягнення дітьми повноліття, що не відповідає виконавчому листу №2640 від 05.05.2014 виданого Деснянським районним судом міста Києва, де зазначено, що стягнення аліментів відбувається на утримання дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4.
Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, провадження з виконання судових рішень є самостійною і невід'ємною частиною судового розгляду.
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачає, що виконання рішень, перелік яких встановлюється законом про виконавче провадження, покладається на державних виконавців відповідних відділів державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
З урахуванням наведеного, державний виконавець при проведенні виконавчих дій зобов'язаний діяти не лише у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження", але й дотримуватися інших законів, використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно вимог ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Частинами 2-3 статті 2 Протоколу No.4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен є вільним залишати свою країну, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Так, забезпечення майнових прав не може здійснюватись шляхом обмеження основоположних свобод.
Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України свободу пересування та право вільно залишати територію України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 та ч. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року, громадянинові, який має паспорт для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Законодавством не передбачено застосування судом таких заходів до громадян України, як тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.
Разом з тим, суду не надано доказів вжиття всіх заходів примусового виконання рішення, установлених Законом України "Про виконавче провадження", своєчасного та повного вчинення виконавчих дій, ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, неможливості виконання рішення суду, а також підтвердження наміру виїхати найближчим часом за межі України.
Суд звертає увагу на те, згідно ч. 1 ст. 40. Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Судом встановлено, що державний виконавець не звертався до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.
Водночас, п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, зокрема, й конфіденційну.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що державний виконавець передчасно та безпідставно просить про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, оскільки докази вжиття всіх заходів щодо примусового виконання судового рішення, своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій, відсутні.
Виходячи з вищезазначеного, використовуючи принцип справедливості, визначений ст. 1 ЦПК України, враховуючи, що державним виконавцем не надано доказів про ухилення від виконання рішення суду, а також доказів щодо наявності у боржника паспорта для виїзду за межі України, суд не вбачає підстав для задоволення подання.
Керуючись ст.ст. 210, 377-1 ЦПК, ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 12, 40 Закону України "Про виконавче провадження",
У задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Суддя Петріщева І.В.