ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/22279/14 10.11.14
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК»
про стягнення 74 862,90 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_2 - по дов. №б/н від 04.11.2014р.
від відповідача: не з'явилися.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК» 74 862,90 грн. заборгованості.
Вимоги вмотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору суборенди №5 від 01.07.2013р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 порушено провадження у справі № 910/22279/14 та призначено справу до розгляду на 10.11.2014.
Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 15.10.2014 не виконав. Заяв та клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвалу про порушення провадження у справі представник відповідача отримав 20.10.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення №0110301027894.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.
01.07.2013р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач) та Публічним акціонерним товариством «ТЕРРА БАНК» (надалі відповідач) було укладено договір суборенди №5 нежитлового приміщення.
Відповідно до умов договору позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове користування наступне майно: нежитлове приміщення №1 площею 56 кв.м. у житловому будинку літера А-5 на першому поверсі, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 з обладнанням, розташованому в ньому.
Відповідно до п.5.2.: «Розмір плати за суборенду по Договору за Об'єкт у цілому складає щомісячно 12500 грн., що на день укладання цього договору складає 1 564,51 доларів США 51 цент. Плата за суборенду сплачується Орендарю у національній валюті України згідно з курсом НБУ, діючому на день розрахунку, та обов'язково перераховується Сторонами у разі істотної зміни курсу долара США НБУ (коливання більш, ніж 10%) , при цьому плата за суборенду не може бути менш ніж 9 400 грн., та не більше 14100 грн. щомісяця. Усі інші витрати понад плати за суборенду Об'єкту Суборендар несе самостійно або компенсує їх Орендарю у повному обсязі (згідно п. 5.1 цього договору).
В п. .5.3. Договору сторонами передбачено, що плата за суборенду сплачується Орендарю в безготівковому виді щомісячно не пізніше 10 числа за поточний місяць(авансом) з обов'язковим виставленням рахунку.
18.06.2014 року Позивачем було виставлено рахунок в якому було нарахована доплата за суборенду об'єкту відповідно до п.5.2. Договору за березень - червень включно у розмірі 1600,00 гривень за кожний місяць. Загальна сума складає 6400,00 гривень.
18.06.2014 року Позивач та Відповідач підписали акт виконаних робіт, яким було підтверджено нарахування доплатити за суборенду 6400,00 грн., а також що сторони погоджуються з цим та не мають претензій один до одного.
Однак дана сума Відповідачем не була сплачена Позивачу.
За липень з урахуванням п.5.2 Договору Позивач виставив рахунок Відповідачу по сплаті плати за суборенду у розмір 14100,00 грн. Однак дані кошти Відповідач не сплатив.
30 липня 2014 року між Позивачем та Відповідачем був підписаний договір про внесення змін та доповнень №1 до Договору. За умовами даного Договору про внесення змін було змінено п.4.1 Договору, а саме: строк суборенди закінчується 01.09.2014 року. Відповідно до умов даного договору про внесення змін та доповнень сторони прийшли до згоди, що плата за суборенду буде нараховуватись у розмірі 12500,00 грн. Крім того передбачено, що Суборендар в строк до 06.08.2014 р. сплачує суборенду у розмірі 25000, 00 грн - за липень- серпень 2014 р.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань не було здійснено доплату за суборенду за березень - червень 2014року в сумі 6 400 грн., 25 000 грн. сума орендної плати, яка була перерахована за липень - серпень, на заблокований відповідачем рахунок позивача у банку, 25 000 грн. сума орендної плати нарахована за вересень - жовтень 2014 року, 1270, 90 грн. заборгованість за комунальні послуги, 17 192, 00 грн. пеня.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Також статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.
Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором не виконано та вартість оренди та наданих комунальних послуг не сплачено.
Разом з цим, матеріали справи свідчать, що 21.08.2014 Національним банком України постановою № 518 віднесено Публічне акціонерне товариство "Терра Банк" до категорії неплатоспроможних.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 72 від 21.08.2014 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Терра Банк" розпочато з 22.08.2014 процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 22.08.2014 по 22.11.2014 включно. Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Терра Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича.
Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 148 від 21.08.2014 призначено Ірклієнка Юрія Петровича провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Терра Банк" строком на три місяці з 22.08.2014 по 22.11.2014 включно.
Тобто, станом на момент звернення позивача з вимогою до відповідача сплатити грошові кошти та досі у відповідача запроваджена тимчасова адміністрація.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Тому, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо:
1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті;
1 1) сплати регулярного збору до Фонду;
2) витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті;
3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку;
4) виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо;
5) здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації;
6) здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти.
Виходячи з предмету договору судом встановлено, що між сторонами склалися відносини на підставі договору суборенди, які регулюються положеннями глави 58 Цивільного кодексу України.
Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.
Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в суборенду, користування ним відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті суборенд них та комунальних платежів в сумі 32 670,90 грн.
Проте відповідач свого обов'язку зі спати суборендних платежів належним чином не виконав у зв'язку із чим заборгованість відповідача по суборендній платі та комунальним послугам становить 32 670,90 грн.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочку платежу в сумі 17 192, 00 грн.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 9.4 договору, в разі прострочення сплати орендних платежів або прострочення сплати інших платежів, неповне внесення плати за користування майном, плати за спожиті комунальні послуги, а також інших платежів, передбачених даним договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 2% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню без урахування Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до здійсненого судом перерахунку пені, з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочку оплати орендних та комунальних платежів в сумі 915,69 грн.
Розрахунок суми пені
Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
640023.06.2014 - 16.07.2014249.5000 %0.052 %*79.96
640017.07.2014 - 21.08.20143612.5000 %0.068 %*157.81
Таким чином, загальна сума пені за договором складає 237.76 грн.
Розрахунок суми пені
Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
1410023.06.2014 - 16.07.2014249.5000 %0.052 %*176.15
1410017.07.2014 - 21.08.20143612.5000 %0.068 %*347.67
Таким чином, загальна сума пені за договором складає 523.82 грн.
Розрахунок суми пені
Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
2500006.08.2014 - 14.08.2014912.5000 %0.068 %*154.11
Таким чином, загальна сума пені за договором складає 154.11 грн
В іншій частині позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають, оскільки нараховані без врахування Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»,.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 25 000 грн. сума орендної плати, яка навмисно перерахована на липень - серпень, на заблокований відповідачем розрахунковий рахунок позивача у банку.
Позовні вимоги в цій частині мотивовані тим, що 28.04.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського рахунку №15246/980. Відповідно до умов даного договору відповідач відкрив поточний рахунок, яким позивач користувався у відповідності до вимог чинного законодавства та сплачував за нього плату у розмірі встановленому відповідачем. Таким чином позивач зі свого боку виконував всі зобов'язання по даному договору.
П.3.2.2. даного договору передбачено, що позивач має право отримати готівкові кошти за умови наявності їх на поточному рахунку. Але відповідач порушує умови цього договору, а саме: до теперішнього часу позивач не має змоги зняти з даного поточного рахунку свої грошові кошти.
Згідно з ч. 1 п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України № 492 від 12.11.2013 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 (далі Інструкція), поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяви клієнта.
Відповідно до п. 20.5 Інструкції затвердженою постановою Національного банку від 12.11.2003 року №492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви.
Пунктом 20.6. вказаної Інструкції передбачено, що Банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо].
Положеннями ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України передбачено, що залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Як вбачається зі ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
З огляду на вищенаведене, у відповідача перед позивачем існувало зобов'язання щодо перерахування грошових коштів, передбачене Договором,
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушеним є право позивача (клієнта) на отримання послуг банку щодо закриття банківського рахунку відповідно до умов договору.
Тому, виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, а також умов договору, які порушені з боку банку, керуючись нормами чинного законодавства України, належним способом захисту в даному випадку є спосіб, встановлений п. 5 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України: примусове виконання обов'язку в натурі (зобов'язання здійснити переказ грошових коштів).
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, а тому позовні вимоги в частині стягнення 25 000 грн. сума орендної плати, яка навмисно перерахована на липень - серпень, на заблокований відповідачем розрахунковий рахунок позивача у банку задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного т товариства «ТЕРРА БАНК» (01103, м. Київ, бульвар Шевченко, 28-В, код 24425738) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) 32 670 грн. 90 коп. основного боргу, 915 грн. 69 коп. пені, 617 грн. 72 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 14.11.2014.
Суддя Трофименко Т.Ю.