ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/21956/14 13.11.14
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ»
про стягнення коштів в порядку регресу в розмірі 10 131 гривня 05 копійок
Представники:
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача: не з'явились;
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення коштів в порядку регресу в розмірі 10 131 гривня 05 копійок.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0197-12-00099 від 04.10.2012 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Honda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотньої вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3886052, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/21956/14, судове засідання призначено на 29.10.2014 р.
20.10.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 13.10.2014 року та заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
23.10.2014 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України на виконання вимог Ухвали суду надійшли відомості щодо страхової компанії, якою видано Поліс № АС/3886052, цивільно-правова відповідальність якого водія застрахована за вказаним полісом, який автомобіль був застрахований за даним полісом та термін дії зазначеного полісу, ліміти відповідальності страховика та розмір франшизи
23.10.2014 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що законами, які застосовуються до спірних правовідносин не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом. Також, позові вимоги в частині стягнення 3% річних є безпідставними, оскільки дія ч. 2. статті 652 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із відшкодуванням шкоди. Таким чином, Відповідач просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині штрафних санкцій.
29.10.2014 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.10.2014 року відкладено розгляд справи на 13.11.2014 року.
11.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові документи та заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
В судове засідання 13.11.2014 року представники сторін не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду м. Києва від 29.10.2014 року.
За таких обставин, незважаючи на те, що представники сторін в судове засідання 13.11.2014 року не з'явились, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.10.2012 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0197-12-00099, предметом якого є страхування транспортного засобу «Honda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2013 року в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Honda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Honda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 21.10.2013 року у справі №752/17781/13-п ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до Страхового акту № ДККА-31162 від 03.10.2013 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 10 219 гривень 23 копійки, що підтверджується платіжним дорученням № 17624 від 03.10.2013 року.
Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу засобу «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3886052, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 1 000 гривень 00 копійок.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 9 219 гривень 23 копійки (10 219 гривень 23 копійки розмір виплаченого страхового відшкодування - 1 000 гривень 00 копійок франшиза за Полісом №АС/3886052). Також, Позивач просить Суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» 801 гривню 95 копійок - пені та 109 гривень 87 копійок - 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0197-12-00099 відшкодовано на користь страхувальника 10 219 гривень 23 копійки.
Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Chevrolet», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 21.10.2013 року у справі №752/17781/13-п.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
В статті 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Суд звертає увагу, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Отже, враховуючи визначені Полісом № АС/3886052 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 9 219 гривень 23 копійки.
Суд не погоджується з доводами Відповідача про те, що законами, які застосовуються до спірних правовідносин не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом. Також, на думку Відповідача, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних є безпідставними, оскільки дія ч. 2. статті 652 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із відшкодуванням шкоди, з огляду на наступне.
Аналізуючи положення глави 47 Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Вказана позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 04.02.2014 у справі 3-1гс14.
Враховуючи зазначене та положення статей 11, 509 Цивільного кодексу України, грошові зобов'язання можуть виникати з цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобов'язань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобов'язань, тобто до порушення грошових зобов'язань, незалежно від визначених статті 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.
На спільному засідання судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, при розгляді справи № 6-112цс13, у постанові від 25.12.2013 Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого при здійснені страховиком страхової виплати у вигляді відшкодування шкоди за договором добровільного страхування на користь потерпілої особи (згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України) відбувається заміна кредитора - страхувальник передає страховикові, який здійснив таку страхову виплату, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
За змістом статті 514 Цивільного кодекс України зміна кредитора у зобов'язанні (в т.ч. внаслідок переходу права вимоги на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування") у передбачений чинним законодавством спосіб не виключає нарахування інфляційних витрат та 3% річних, які є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Таким чином, правомірним є нарахування інфляційних втрат та 3% річних у випадку несвоєчасної виплати страховиком суми страхового відшкодування.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
З вищевикладених підстав страхова компанія до якої перейшло право вимоги на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» має право нараховувати пеню за прострочення здійснення виплати страховиком за полісом ОСЦПВВНТЗ такого страхового відшкодування.
Таким чином, Суд зазначає, що до стягнення з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» підлягає 801 гривня 95 копійок - пені та 109 гривень 87 копійок - 3% річних.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32-А, ідентифікаційний код 30859524) 10 131 (десять тисяч сто тридцять одну) гривню 05 копійок, з яких: 9 219 гривень 23 копійки матеріальна шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 801 гривню 95 копійок - пені та 109 гривень 87 копійок - 3% річних.
3 Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32-А, ідентифікаційний код 30859524) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 листопада 2014 року.
Суддя О.В. Чинчин