ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/21355/14 12.11.14
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства «Шериф-Безпека»
до Державного підприємства Київський механічний завод Міністерства оборони України
простягнення заборгованості за договором про надання послуг в розмірі 166 781 гривня 58 копійок
Представники:
від Позивача: Настиченко В.А. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: Головатий В.І. (представник за Довіреністю);
Приватне підприємство «Шериф-Безпека» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Київський механічний завод Міністерства оборони України (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості за договором про надання послуг в розмірі 166 781 гривня 58 копійок.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01 жовтня 2013 року між Приватним підприємством «Шериф-Безпека» (виконавець) та Державним підприємством Київський механічний завод Міністерства оборони України (замовник) укладено Договір № 516.А про надання послуг щодо підтримання порядку та здійснення контрольно-пропускного режиму, відповідно до умов якого сторони погодили, що предметом договору є надання послуг щодо підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму на території Замовника, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Вінницька, 14/39. Так, Позивач зазначає, що Державному підприємству Київський механічний завод Міністерства оборони України було надано охоронні послуги з 01 жовтня 2013 року до 10 червня 2014 року на суму 145 468 гривень 79 копійок. Однак, Відповідачем за надані послуги сплачено 10 000 гривень 00 копійок. Таким чином, за Відповідачем наявний борг за отримані охоронні послуги в розмірі 135 468 гривень 79 копійок. Отже, Позивач просить Суд стягнути з Державного підприємства Київський механічний завод Міністерства оборони України 166 781 гривня 58 копійок, з яких: 135 468 гривень 79 копійок - сума основної заборгованості, 13 595 гривень 32 копійки - інфляційних нарахувань, 2 367 гривень 61 копійка - 3% річних та 15 349 гривень 86 копійок - пені.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/21355/14, судове засідання призначено на 22.10.2014 р.
21.10.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 07.10.2014 року.
22.10.2014 року в судове засідання з'явився представники позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження повної сплати грошових коштів за отримані послуги відповідно до Договору №516.А від 01.10.2013 року про надання послуг щодо підтримання порядку та здійснення контрольно-пропускного режиму.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 року відкладено розгляд справи на 06.11.2014 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням Відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 07.10.2014 року, витребуванням додаткових доказів по справі.
06.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання, в якому просить Суд витребувати у Позивача оригінал ліцензії на право надання послуг з охорони власності та громадян.
06.11.2014 року в судове засідання з'явились представники сторін та надали усні пояснення. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що договір, щодо якого виникли сумніви відносно його дійсності, зі сторони Відповідача підписаний т.в. обов'язки директора підприємства ОСОБА_4, але акти здачі-прийому робіт, які фактично є складовими і невід'ємними частинами Договору, в деяких випадках ТВО директора не підписувались. Таким чином, на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України, Відповідач просить Суд визнати недійсним договір №516.А та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, клопотанням Відповідача, вислухавши представників сторін, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати ліцензії на право надання послуг з охорони власності та громадян.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 року відкладено розгляд справи на 12.11.2014 року.
12.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду отримано від Позивача належним чином завірені копії Ліцензій на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян та надання послуг з охоронної діяльності.
В судовому засіданні 12.11.2014 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 12 листопада 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01 жовтня 2013 року між Приватним підприємством «Шериф-Безпека» (виконавець) та Державним підприємством Київський механічний завод Міністерства оборони України (замовник) укладено Договір № 516.А про надання послуг щодо підтримання порядку та здійснення контрольно-пропускного режиму, відповідно до умов якого сторони погодили, що предметом договору є надання послуг щодо підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму на території Замовника, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Вінницька, 14/39.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що оплата послуг виконавця, відповідно до умов договору складає 17 500,00 грн. без ПДВ за один місяць надання послуг з підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму.
Як вбачається з Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), Позивачем Державному підприємству Київський механічний завод Міністерства оборони України було надано охоронні послуги з 01 жовтня 2013 року до 10 червня 2014 року на суму 145 468 гривень 79 копійок.
Відповідно до платіжного доручення № 319 віл 12.12.2013 року, Відповідачем сплачено Приватному підприємству«Шериф-Безпека» за надані послуги 10 000 гривень 00 копійок.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що за Відповідачем наявний борг за отримані охоронні послуги в розмірі 135 468 гривень 79 копійок. Отже, Позивач просить Суд стягнути з Державного підприємства Київський механічний завод Міністерства оборони України 166 781 гривня 58 копійок, з яких: 135 468 гривень 79 копійок - сума основної заборгованості, 13 595 гривень 32 копійки - інфляційних нарахувань, 2 367 гривень 61 копійка - 3% річних та 15 349 гривень 86 копійок - пені.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «Шериф-Безпека» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору № 516.А про надання послуг щодо підтримання порядку та здійснення контрольно-пропускного режиму між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), Позивачем Державному підприємству Київський механічний завод Міністерства оборони України було надано охоронні послуги з 01 жовтня 2013 року до 10 червня 2014 року на суму 145 468 гривень 79 копійок.
Відповідно до платіжного доручення № 319 віл 12.12.2013 року, Відповідачем сплачено Приватному підприємству«Шериф-Безпека» за надані послуги 10 000 гривень 00 копійок.
Однак, до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Приватному підприємству«Шериф-Безпека» в розмірі 135 468 гривень 79 копійок за надані послуги відповідно до Договору №516.А про надання послуг щодо підтримання порядку та здійснення контрольно-пропускного режиму.
Суд не приймає до уваги доводи Відповідача про те, що деякі акти здачі-прийому робіт, які фактично є складовими і невід'ємними частинами Договору, підписані не т.в. обов'язки директора підприємства ОСОБА_4, оскільки Державним підприємством Київський механічний завод Міністерства оборони України до матеріалів справи не було надано належних та допустимих доказів, в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження зазначених тверджень.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору № 516.А про надання послуг щодо підтримання порядку та здійснення контрольно-пропускного режиму, не здійснив повну оплату за надані послуги, тобто не виконав свої зобов'язання, а тому позовні вимоги щодо стягнення 135 468 гривень 79 копійок є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, Суд зазначає, що позовні вимоги Приватного підприємства «Шериф-Безпека» в частині стягнення 13 595 гривень 32 копійки - інфляційних нарахувань та 2 367 гривень 61 копійка - 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами (пункт 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Приватного підприємства «Шериф-Безпека» підлягає 15 349 гривень 86 копійок - пені.
Що стосується Клопотання Державного підприємства Київський механічний завод Міністерства оборони України про визнання недійсним Договору № 516.А про надання послуг щодо підтримання порядку та здійснення контрольно-пропускного режиму на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Однак, як встановлено Судом раніше, Договір № 516.А про надання послуг щодо підтримання порядку та здійснення контрольно-пропускного режиму не суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому Клопотання Державного підприємства Київський механічний завод Міністерства оборони України, в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватного підприємства «Шериф-Безпека» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства Київський механічний завод Міністерства оборони України (03151, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВІННИЦЬКА, будинок 14/39, Ідентифікаційний код юридичної особи 09540881) на користь Приватного підприємства «Шериф-Безпека» (02093, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПОЛІСЬКА, будинок 22, квартира 126, Ідентифікаційний код юридичної особи 35945167) 166 781 (сто шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят одну) гривню 58 копійок, з яких: 135 468 гривень 79 копійок - сума основної заборгованості, 13 595 гривень 32 копійки - інфляційних нарахувань, 2 367 гривень 61 копійка - 3% річних та 15 349 гривень 86 копійок - пені.
3 Стягнути з Державного підприємства Київський механічний завод Міністерства оборони України (03151, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВІННИЦЬКА, будинок 14/39, Ідентифікаційний код юридичної особи 09540881) на користь Приватного підприємства «Шериф-Безпека» (02093, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПОЛІСЬКА, будинок 22, квартира 126, Ідентифікаційний код юридичної особи 35945167) 3 335 (три тисячі триста тридцять п'ять) гривень 62 копійки судового збору.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 листопада 2014 року.
Суддя О.В. Чинчин