ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/22289/14 12.11.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет»
2) Приватного підприємство «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту»
3) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 9 654 096,69 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: Капран Р.В. - представник за довіреністю від 10.01.14
від відповідача-1: Шабовта Є.В. - представник за довіреністю від 16.09.14,
Вітович О.Я. - представник за довіреністю від 03.10.14
від відповідача-2: не з'явились
від відповідача-3: не з'явились
В судовому засіданні 12.11.2014 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет», Приватного підприємство «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 9 654 096,69 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що 01.01.2014 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір поставки № 35813, на підставі якого позивач зобов'язався поставляти товар у власність відповідача-1, а відповідач-1 прийняти та оплатити цей товар. За доводами позивача, в період з 02.01.2014 по 05.02.2014 ТОВ «Продекспорт-2009» здійснило поставку відповідачу-1 товар на загальну суму 8 661 841,45 грн. Вказаний товар був прийнятий відповідачем-1, що підтверджується видатковими накладними, однак жодної оплати за вказаний товар, відповаідем-1 не здійснено. А тому борг відповідача-1 перед позивачем на момент звернення до суду становить 8 661 841,45 грн. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивач також спросить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 117 889,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 874 366,04 грн. Також позивач зазначає, що 10.01.2014 між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, відповідно до п.1.1. якого поручитель (відповідач-2) зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором (позивачем) на суму не більше 2 000,00 грн за виконання боржником (відповідачем-1) своїх зобов'язань за договором № 35813 від 01.01.2014 р. Крім цього, 10.01.2014 р. між позивачем та відповідачем-3 було укладено договір поруки, відповідно до п.1.1. якого поручитель (відповідач-3) зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором (позивачем) на суму не більше 2 000,00 грн за виконання боржником (відповідачем-1) своїх зобов'язань за договором № 35813 від 01.01.2014 р. За таких обставин позивач просить суд стягнути: з відповідача-1 заборгованість за договором у розмірі 8 657 841,45 грн, 3% річних у розмірі 117 889,20 грн, інфляційних втрат у розмірі 874 366,04 грн, з відповідача-2 2 000,00 грн та з відповідача-3 2 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/22289/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 05.11.2014 р.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, яка була задоволена ухвалою суду від 17.10.2014 р.
30.10.2014 р. відповідач-1 через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про скасування забезпечення позову, в якому просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 17.10.2014 р. про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №910/22289/14 та відмовити в задоволенні відповідного клопотання позивача.
31.10.2014 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про залучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Відповідач-2 через загальний відділ діловодства суду 31.10.2014 подав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами без присутності уповноваженого представника відповідача-2 та долучив платіжне доручення № 6 від 31.10.2014 про часткову оплату заборгованості за договором поруки від 10.01.2014 на суму 1 000,00 грн.
31.10.2014 загальним відділом діловодства суду зареєстрована заява відповідача-3 про розгляд справи за наявними матеріалами без присутності уповноваженого представника відповідача-3 та квитанція № 112163637 від 31.10.2014 про часткову оплату заборгованості за договором поруки від 10.01.2014 на суму 1 100,00 грн.
У судовому засіданні 05.11.2014 оголошувалась перерва за клопотанням представників відповідача-1 до 12.11.2014.
У судове засідання 12.11.2014 з'явилися представники позивача та відповідача-1.
Представник позивача просив долучити до матеріалі справи додаткові докази по справі на підтвердження обставин поставки товару відповідачу-1.
Представники відповідача-1 просили суд розглянути та задовольнити клопотання про скасування ухвали про забезпечення позову.
Представник позивача заперечував проти вказаних клопотань.
Дослідивши заяву відповідача-1 та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, зазначає, що дане клопотання не задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
У п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.12.2011 р. зазначено, що враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Питання про скасування заходів до забезпечення позову може бути розглянуто господарським судом без виклику сторін та інших учасників судового процесу.
Отже, за загальним правилом вжиті ухвалою господарського суду заходи до забезпечення позову можуть бути скасовані на підставі приписів статті 68 Господарського процесуального кодексу України виключно у випадку:
- виконання рішення або зміни способу його виконання;
- якщо відпала потреба у забезпечення позову;
- зміна обставин, які спричинили застосування заходів забезпечення позову;
- забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
В той же час, у клопотанні про скасування забезпечення позову, відповідач-1 просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 17.10.2014 р. про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №910/22289/14 з підстав того, що така ухвала є незаконною та необґрунтованою.
Тобто, заявником подано заяву не про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою суду (як того передбачає ст. 68 Господарського процесуального кодексу України), а про скасування самої ухвали.
При цьому, за приписами Господарського процесуального кодексу України, рішення та ухвали місцевого господарського суду можуть бути скасовані виключно в порядку апеляційного та касаційного перегляду, або в порядку їх перегляду судом на підставі положень розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, в задоволенні заяви ТОВ «АТБ-маркет» про скасування ухвали господарського суду міста Києва від 17.10.2014 р. про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №910/22289/14 необхідно відмовити.
Представники відповідача-1 заявили клопотання про зупинення провадження у справі 910/22289/14 до вирішення по суті пов'язаних, на думку відповідача-1, із нею справ № 904/8792/14, № 904/8540/14, № 904/8552/14, які розглядаються Господарським судом Дніпропетровської області за позовами ТОВ «АТБ-маркет» про оскарження договору поставки та договорів порук.
Представник позивача заперечував проти вказаних клопотань.
Дослідивши клопотання відповідача-1 про зупинення та заслухавши пояснення представників сторін, суд відмовляє у зазначених клопотаннях з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Так, виходячи з аналізу позовних вимог та їх обґрунтувань у справах № 904/8792/14, № 904/8540/14, № 904/8552/14, та їх взаємозв'язку з предметом спору по даній господарській справі, суд дійшов висновку, що розгляд даної справи можливий за наявними матеріалами справи.
Представники відповідача-1 в судовому засіданні заявили клопотання про колегіальний розгляд справи.
Представник позивача заперечував проти вказаного клопотання.
Судом відхилено клопотання про призначення колегіального розгляду справи з огляду на відсутність підстав для віднесення даної справи до категорії таких, що потребують колегіального розгляду.
Представники відповідача-1 в судовому засіданні заявили клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.
Представник позивача заперечував проти вказаного клопотання, вказавши що всі клопотання відповідач-1 направленні на затягування процесу.
В задоволенні клопотання відповідача-1 про призначення експертизи судом відмовлено з огляду на недоведеність відповідачем-1 необхідності призначення у справі такої експертизи, а також неможливості судом самостійно дослідити викладені у такому клопотанні питання.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та проси суд задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача-1 надали відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав їх необґрунтованості, та зазначали про відсутність будь-якої заборгованості перед позивачем.
У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, встановив.
01.10.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (надалі - відповідач-1, покупець) було укладено договір поставки № 35813 (надалі - договорі поставки).
Відповідно до п. 1.1 договору поставки за даним договором постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені договором, передати товар у власність покупця, у встановленій кількості, належної якості та по узгодженій вартості, а останній прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених в даному договорі.
Найменування, асортимент та ціна товару, що постачається за даним договором, вказується в додатку №1 до даного договору (специфікація/прайс-лист), який являється невід'ємною його частиною (п. 1.2 договору поставки).
У п. 2.9. договору поставки сторони визначили, що право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару на рампу складу покупця і засвідчується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Дата отримання товару покупцем вказується у видатковій накладній, про що покупець робить відповідну відмітку.
Поставка вважається завершеною, з моменту передачі партії товару покупцю у власність, що засвідчується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та необхідними товаросупровідними документами, передбаченими чинним законодавством України (п. 2.10 договору поставки).
Згідно з п. 3.1 договору поставки покупець після прийняття товару та необхідних документів зобов'язаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з дня поставки. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що належить до сплати, списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника. У випадку, коли останній день строку оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язань є перший за ним робочий день.
Відповідно до п. 10.1 Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженим представниками сторін та діє протягом 12 місяців.
Також 01.01.2014 р. у додатку №1 до договору поставки сторонами було погоджено специфікацію товару, що мав поставлятися позивачем відповідачу-1.
За доводами позивача, в період з 02.01.2014 по 05.02.2014 ТОВ «Продекспорт-2009» здійснило поставку відповідачу-1 товар на загальну суму 8 661 841,45 грн. Вказаний товар був прийнятий відповідачем-1, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін. Проте, відповідачем-1, в порушення умов договору, не здійснено жодної оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим борг відповідача перед позивачем становить 8 661 841,45 грн. Оскільки, відповідач-1, в порушення своїх зобов'язань за договором поставки оплату за поставлений товар не здійснив, позивач також просить суду стягнути з відповідача-1 3% річних у розмірі 117 889,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 874 366,04 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3.1 договору поставки покупець після прийняття товару та необхідних документів зобов'язаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з дня поставки.
Таким чином, строк виконання зобов'язань покупцем за договором поставки № 35813 від 01.01.2014 за видатковими накладним станом на момент вирішення спору настав.
Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача-1 перед позивачем за поставлений товар підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, товарно-транспортними накладними (завірені копії яких містяться в матеріалах справи) та довідкою позивача про наявність заборгованості станом на 29.10.14, а також беручи до уваги те, що відповідачем-1 в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за договором поставки у розмірі 8 657 841,45 грн.
Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача-1 3% річних у розмірі 117 889,20 грн та інфляційних втрат у розмірі 874 366,04 грн.
Судом встановлено, що відповідач-1 у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних нарахувань та 3%, що підлягають стягненню з відповідача-1, у зв'язку з чим суд зазначає наступне. Судом встановлено, що розмір інфляційних нарахувань та 3% становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягають суми у розмірі, заявленому позивачем: 117 889,20 грн - 3% річних та 874 366,04 грн - інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем-1 належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимога, тому позовні вимоги позивача до відповідача-1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем заявлені також вимоги про стягнення з відповідача-2 2 000,00 грн та з відповідача-3 2 000,00 грн на підставі договорів поруки.
Як вбачається з матеріалів справи 10.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» (кредитор, позивач) та Приватним підприємством «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» (поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором (позивачем) на суму не більше 2 000,00 грн за виконання боржником (відповідачем-1) своїх зобов'язань за договором № 35813 від 01.01.2014 р.
Матеріалами справи також підтверджується факт укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» (кредитор, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-3) договору поруки, відповідно до якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором (позивачем) на суму не більше 2 000,00 грн за виконання боржником (відповідачем-1) своїх зобов'язань за договором № 35813 від 01.01.2014 р.
У відповідності до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодекс України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Положеннями ст. 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.
За змістом ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до пунктів 2.2 договорів поруки від 10.01.2014 р., укладених між позивачем та відповідачами-2,3, кредитор не має права вимагати від поручителя виконання зобов'язань за боржника в частині оплати сум основного боргу, що виник на підставі основного договору, на суму, що перевищує 2 000,00 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача-1 грошового зобов'язання перед позивачем по сплаті за отриманий товар за договором поставки на суму 8 661 841,45 грн, то відповідно у позивача виникає право на стягнення грошових сум від відповідачів-2,3 за договорами поруки.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем-2 здійснено оплату на користь позивача у розмірі 1 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 31.10.2014 із призначенням платежу «часткова оплата заборгованості за договором поруки від 10.01.2014, укладеного між ПП «УІЦ Екологічних технологій експертизи та аудиту» та ТОВ «Продекспорт-2009».
Також, матеріалами справи підтверджується факт сплати відповідачем-3 на користь позивача заборгованості за договором поруки від 10.01.2014 р. у розмірі 1 100,00 грн згідно з квитанцією № 112163637 від 31.10.2014 р.
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості з відповідача-1 у розмірі 1 000,00 грн. та з відповідача-3 у розмірі 1 100,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.
З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідачів-2,3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення: з відповідача-2 у розмірі 1 000,00 грн.; з відповідача-3 у розмірі 900,00 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-1,оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський р-н, с.м.т. Ювілейне, вул. Радгоспна, буд.76, ідентифікаційний код 30487219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» (9000, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул.. Універсальна, буд. 1, приміщення 17, ідентифікаційний код 36573563) заборгованість за поставлений товар у розмірі 8 675 841 (вісім мільйонів шістсот п'ятдесят сім тисяч вісімсот сорок одну) грн. 45 коп., 3% річних у розмірі 117 889 (сто сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 874 366 (вісімсот сімдесят чотири тисячі триста шістдесят шість) грн. 04 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» (02160, м. Київ, вул. Каунанська, буд. 13, ідентифікаційний код 36655673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» (9000, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул.. Універсальна, буд. 1, приміщення 17, ідентифікаційний код 36573563) грошові кошти у розмірі 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп.
4. Провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» заборгованості у розмірі 1 000,00 грн. припинити.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» (9000, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул. Універсальна, буд. 1, приміщення 17, ідентифікаційний код 36573563) грошові кошти у розмірі 900 (дев'ятсот) грн. 00 коп.
6. Провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1 100,00 грн. припинити.
7. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.11.2014 р.
Суддя Л.Г.Пукшин