ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/21200/14 12.11.14
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
до Третя особа, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача
про ОСОБА_1 стягнення страхового відшкодування у розмірі 43 303,98 грн.
Представники:
від Позивача: Ігнатенко Н.В. (представник за довіреністю);
від Відповідача не з'явились;
від Третьої особи: не з'явились;
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (надалі також - «Відповідач»), Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - ОСОБА_1, про стягнення страхового відшкодування у розмірі 43 303,98 грн.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі Договору страхування наземного транспорту №3659444/05АВ від 03.07.2013 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотньої вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4439302, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 року (суддя Спичак О.М.) порушено провадження у справі № 910/21200/14, залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - ОСОБА_1.
20.10.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України на виконання вимог Ухвали суду надійшли відомості щодо страхової компанії, якою видано Поліс № АС/4439302, цивільно-правова відповідальність якого водія застрахована за вказаним полісом, який автомобіль був застрахований за даним полісом та термін дії зазначеного полісу, ліміти відповідальності страховика та розмір франшизи.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 року справу № 910/21200/14 передано для розгляду судді Чинчин О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 року справу № 910/21200/14 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В., розгляд справи призначено на 12.11.2014 року.
12.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду отримано від Відповідача Клопотання про залучення третьої особи до участі у справі ОСОБА_1 та відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника явитись в судове засідання.
В судовому засіданні 12.11.2014 року представник Позивача підтримав вимоги, доводи позовної заяви та подав додаткові доказі по справі. Представники Відповідача та Третьої особи в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 року.
Суд зазначає, що Клопотання Відповідача про залучення третьої особи до участі у справі ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 року (суддя Спичак О.М.) порушено провадження у справі №910/21200/14, залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - ОСОБА_1.
Також, не підлягає задоволенню Клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
В пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
За таких обставин, незважаючи на те, що представники Позивача та Третьої ососби в судове засідання 12.11.2014 року не з'явились, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 12 листопада 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
03.07.2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (Страховик) та ОСОБА_4 (Страхувальник) укладено Договір страхування наземного транспорту №3659444/05АВ, предметом якого є страхування транспортного засобу «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2013 року в м. Дніпропетровську відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №199/11979/13-П ОСОБА_1, водія транспортного засобу «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до Страхового акту № 1.002.13.12787/VESKO39812 від 11.11.2013 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 44 303 гривні 98 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 70800 від 13.11.2013 року.
Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4439302, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 1 000 гривень 00 копійок.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 43 303 гривні 98 копійок (44 303 гривні 98 копійок сума виплаченого страхового відшкодування - 1 000 гривень 00 копійок франшиза за Полісом № АС/4439302).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором страхування наземного транспорту №3659444/05АВ відшкодовано на користь страхувальника 44 303 гривні 98 копійок.
Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Шевроле», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська у справі №199/11979/13-П.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
В статті 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Суд звертає увагу, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Отже, враховуючи визначені Полісом № АС/4439302 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 43 303,98 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м.Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 77, ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) 43 303 (сорок три тисячі триста три) гривні 98 копійок.
3 Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м.Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 77, ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 листопада 2014 року.
Суддя О.В. Чинчин