ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
07 листопада 2014 року № 813/5432/14
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Сидор Н.Т.,
за участю секретаря судового засідання Цар Х.М.,
позивач не прибула,
представник позивача ОСОБА_1,
відповідач не прибула,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко Оксани Олександрівни про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов'язання до вчинення дій,
Позивач звернулась до суду з позовом до голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко Оксани Олександрівни та з врахуванням уточнених позовних вимог просить:
- визнати протиправними дії голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко Оксани Олександрівни щодо позбавлення премії керівника апарату ОСОБА_2 за травень 2014 року згідно наказу № 50-ОС від 23.05.2014 року з додатком №1 до наказу;
- скасувати наказ голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко Оксани Олександрівни № 50-ОС від 23.05.2014 року з додатком №1 до наказу в частині позбавлення премії керівника апарату ОСОБА_2 за травень 2014 року;
- зобов'язати голову Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко Оксану Олександрівну виплатити ОСОБА_2 премію за травень 2014 року в розмірі 1597,40 грн.
Позов обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно та всупереч Положенню про преміювання працівників апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду позбавив позивача премії за травень 2014 року. Додатково позивач зазначає, що будь-яких порушень трудової чи виконавської дисципліни нею не допускалось, до дисциплінарної відповідальності не притягувалась. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати, в тому числі на правову допомогу в розмірі 4 000 грн.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судові засідання по розгляду даної справи жодного разу не прибула, хоча належним чином повідомлялась про про дату, час та місце розгляду справи, подавала клопотання про відкладення розгляду справи. В судове засідання, призначене на 07.11.2014 року також не прибула, подавши чергове клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що 07.11.2014 року о 10.30 год відповідач прийматиме участь як член колегії по розгляду адміністративної справи № 809/3551/14 про визнання протиправним та скасування рішення виборчої комісії. Однак, як вбачається із наданого суду представником позивача журналу судового засідання по адміністративній справі № 809/3551/14, судове засідання по вказаній справі було завершено о 11:28 год, коли розгляд даної справи призначено на 15:00 год. Відтак, суд вважає неявку відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, такою, що відбулась без поважних на те причин, тому в силу ч. 4 ст. 128 КАС України суд ухвалив розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, згідно ч. 6 ст. 71 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Незважаючи на неявку відповідача в судове засідання, суд бере до уваги наявні в матеріалах справи письмові заперечення, відповідно до яких відповідач твердить, що премія відноситься до виду заохочень та є правом керівника, а не його обов'язком. Зазначає, що порушення, що були допущені позивачем, зазначені у поданні до ТУ ДСА України в Івано-Франківській області про звільнення ОСОБА_2 Поряд з цим, відповідач зазначає, що позивач на виконання розпорядження голови суду №2 від 19.05.2014 року щодо розроблення Порядку фіксування умов, які впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи документообігу суду, неякісно підготувала проект даного Порядку, у зв'язку з чим проект повертався двічі на доопрацювання. І саме з наведених причин позивача в травні 2014 року не було премійовано. Враховуючи зазначене, відповідач просить суд у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач працює на посаді керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду з 14.06.2007 року по даний час.
23.05.2014 року головою Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко Оксаною Олександрівною, видано наказ № 50-ОС «Про преміювання працівників апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду».
Як вбачається з додатку №1 до наказу № 50-ОС від 23.05.2014 року, то позивача серед інших працівників, за травень 2014 року даним наказом не було премійовано.
Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну службу», оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.
Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Так преміювання працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 року № 268.
Цією постановою визначено надати право керівникам органів, у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат.
Відповідно до абз. 2 пп. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 року № 268, встановлено, що конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.
Преміювання працівників Івано-Франківського окружного адміністративного суду здійснюється відповідно до затвердженого 18.07.2010 року головою цього суду «Положення про преміювання працівників апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду» (надалі - Положення).
Відповідно до п. 1.2 Положення, то ним визначається, що умови і порядок преміювання поширюються на керівника апарату, працівників апарату та технічних працівників Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Пунктом 1.3 Положення передбачено, що премія для працівників апарату суду виплачується за сумлінне і якісне виконання службових обов'язків, виявлену професійну майстерність, наполегливість, ініціативність, високу виконавчу і трудову дисципліну, відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат.
Згідно п. 2.1 даного Положення преміювання працівників апарату суду проводиться в межах коштів, передбачених на преміювання у відповідних кошторисах та економії коштів на оплату праці, але не менше 10 % посадових окладів у межах коштів, передбачених для преміювання в кошторисі суду, та економії коштів на оплату праці.
Згідно п. 3.1 Положення, преміювання здійснюється щомісячно відповідно до особистого внеску в загальні результати роботи за підсумками роботи за звітний період згідно фактично відпрацьованому часу працівників, які працюють в суді.
Як підставу у відмові преміювання позивача, відповідач зазначає про обставини, викладені в подані адресованому ТУ ДСА України в Івано-Франківській області від 19.05.2014 року №01-46/1012/14.
Проте, як це вбачається з листа ТУ ДСА України в Івано-Франківській області від 27.05.2014 року № 03-29/470, оформленого за результатом розгляду зазначеного вище подання відповідача, обставини зазначені в поданні не знайшли свого документального підтвердження, у зв'язку з чим в задоволені подання голови було відмовлено.
Також як на підставу для позбавлення премії позивача, відповідач посилається на неякісне виконання позивачем розпорядження голови суду №2 від 19.05.2014 року щодо підготовки проекту Порядку фіксування умов, які впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи документообігу суду, у зв'язку з чим проект підготовлений позивачем повертався двічі на доопрацювання.
Однак, в той же час доказів, щоб свідчили про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за невиконання зазначеного вище розпорядження відповідачем суду не надано та матеріали справи таких доказів не містять.
Окрім цього, як судом зазначалось вище, то згідно п. 3.6 Положення, зменшення чи позбавлення премії працівника можливе за умов порушення виконавської та трудової дисциплін, що зазначені в доповідних записках голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду, про що працівник повинен бути попереджений заздалегідь, проте доказів попередження позивача про позбавлення його премії в травні 2014 року матеріали справи також не містять.
З наведених вище обставин, суд дійшов висновку про підставність визнання дій відповідача по позбавленню премії позивача за травень 2014 року протиправними та скасування оскаржуваного наказу в частині позбавлення позивача премії за травень 2014 року, адже як було встановлено судом ні факт притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, ні факт завчасного попередження позивача про позбавлення його премії не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.
Вирішуючи спір щодо зобов'язання голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко Оксани Олександрівни виплатити ОСОБА_2 премію за травень 2014 року в розмірі 1597,40 грн, то суд відмовляє в такій вимозі позивачу з тих причин, що суди не вправі виходити за межі своїх повноважень та брати на себе повноваження суб'єкта владних повноважень, в даному випадку голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 року № П-278/10, встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
З викладеного вбачається, що адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Згідно з вимог п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи в сукупності надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача знайшли своє доведення під час розгляду справи судом та є такими, що грунтуються на вимогах чинного законодавства, однак з врахуванням наведених вище обставин справи, позов підлягає задоволенню лише в частині, а саме суд дійшов переконання визнати протиправними дії відповідача щодо позбавлення позивача премії згідно наказу № 50-ОС від 23.05.2014 року та скасувати зазначений наказ в частині позбавлення позивача премії за травень 2014 року, в задоволені ж решти позовних вимог слід відмовити з огляду на їх безпідставність.
Вирішуючи питання стягнення з відповідача витрат на судовий збір та витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Оскільки Закону, про який йдеться у ст. 90 КАС України, на даний час немає, розмір компенсації з урахуванням обставин конкретної справи, визначає суд відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590, якою визначено, що граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не повинна перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Вказаною постановою КМУ передбачений граничний розмір компенсації на правову допомогу у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною - граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги від 25.09.2014 року, ордер про надання правової допомоги серія ЛВ №043215, квитанції від 29.09.2014 року та від 13.10.2014 року, з яких вбачається сума оплати витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн, акт приймання-передачі послуг до договору про надання правової допомоги від 10.10.2014 року.
Зокрема із акту приймання-передачі послуг до договору про надання правової допомоги від 10.10.2014 року вбачається, що адвокатське об'єднання «Адвокатська фірма «Цікало, Домашовець, Оприско» в особі директора із гуманітарних питань Вакули Андрія Ярославовича надало, а фізична особа ОСОБА_2 прийняла юридичні послуги, а саме:
- Вивчення та опрацювання отриманих від замовника документів, ознайомлення із чинним законодавством України з метою підготовки позовної заяви;
- Підготовка процесуальних документів: позовної заяви, письмового пояснення, клопотання про ознайомлення із матеріалами справи;
- Представництво у встановленому порядку інтересів Замовника у Львівському окружному адміністративному суді: участь у судових засіданнях у справі № 813/5432/14 у справі за позовом ОСОБА_2 до голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко О.О. про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Однак, із зазначеного вище акту приймання-передачі послуг до договору про надання правової допомоги від 10.10.2014 року не вбачається розміру понесених позивачем витрат на надання правової допомоги адвокатом безпосередньо у суді.
Отже, суду не надано доказів фактичних витрат робочого часу приватного фахівця у галузі права на здійснення захисту інтересів позивача у суді, а саме витрати робочого часу є підставою для розрахунку компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про необґрунтованість вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 4 000 грн.
Щодо відшкодування судового збору, то суд зазначає, що зважаючи на те, що позивач в силу п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, то на підставі ст. 94 КАС України судові витрати у формі судового збору з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 90, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко Оксани Олександрівни щодо позбавлення премії керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 за травень 2014 року згідно з наказом № 50-ОС від 23.05.2014 року.
Скасувати наказ голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко Оксани Олександрівни № 50-ОС від 23.05.2014 року в частині позбавлення премії керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 за травень 2014 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 12.11.2014 року.
Суддя Сидор Н.Т.