33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 листопада 2014 року Справа №918/1090/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дужич С.П.
судді Саврій В.А. ,
судді Крейбух О.Г.
при секретарі Ткач Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Фрідріх Л.Б. (довіреність №НЮ-386 від. 29.01.2014р.)
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу позивача Державного підприємства "Рокитнівське лісове господарство" на рішення господарського суду Рівненської області від 30 вересня 2014 року у справі №918/1090/14 (суддя Бережнюк В.В.)
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДГТО "Львівська залізниця"
до Державного підприємства "Рокитнівське лісове господарство"
про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в перевізних документах в сумі 22 895 грн.
Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
30 вересня 2014 року, рішенням господарського суду Рівненської області було задоволено позов ДГТО "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДГТО "Львівська залізниця" до ДП "Рокитнівське лісове господарство" про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в перевізних документах в сумі 22 895,00 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 22 895,00 грн. - штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у перевізних документах та 1827,00 - судового збору.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки суд не звернув увагу на масу спірного вагону, технічний стан вагів і їх відповідність метрологічним вимогам, а також вірність складання накладної.
Також, апелянт вказує на те, що суд не надав належної оцінки листу начальника головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" від 16 березня 2007 року "ЦМКО-1/242, яким проінформовано, що у разі встановлення невідповідності маси вантажу, яка визначалася умовно, фактичній масі, вагон відправляється за призначенням без оформлення відповідних документів для стягнення штрафу згідно ст. 122 Статуту залізниць України, оскільки даний лист є обов'язковим до виконання для позивача, а не носить рекомендаційний характер.
Крім того, звертає увагу на те, що згідно тарифного керівництва №1, затвердженого Міністерством транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року №317, зареєстрованого Міністерством юстиції України 15 квітня 2009 року №340/16356 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги Розділу 4 п. 4.3 Таблиця №1, зазначена в перевізних документах маса вантажу в 58 тонн та маса, виявлена при переважуванні на вагах, яка становить 62,86 тонн попадають в одну тарифну сітку для розрахунку провізної плати (розрахункова маса згідно таблиці №1 - 60 тонн) та не відрізняються розміром провізної плати.
Апелянт вважає, що у даній ситуації суду слід керуватися положеннями ст. 125 Статуту залізниць України, згідно якого після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач, тому зазначає про недоцільність стягнення з нього, як з відправника, штрафу.
Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки лист від 16 березня 2007 року №ЦМКО-1/242 є позицією лише Головного комерційного управління - структурного підрозділу ДАЗТ "Укрзалізниця" і адресувався не безпосередньо залізницям, а окремо начальникам служб комерційної роботи та маркетингу.
Вважає невірним твердження відповідача, що господарським судом першої інстанції не враховано положення тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, оскільки предметом даного спору є стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в перевізних документах, підстави та порядок стягнення якого визначені ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, а не питання розміру провізної плати.
27 жовтня 2014 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 12 листопада 2014 року.
11 листопада 2014 року, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Мамченко Ю.А., було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено її у складі: Дужич С.П. - головуючий, Саврій В.А., Крейбух О.Г.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу і просить відмовити в її задоволенні, а рішення господарського суду Рівненської області залишити без змін.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.
Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника відповідача.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:
28 січня 2014 року, згідно накладної №35964717 ДП "Рокитнівське лісове господарство" зі станції Рокитно-Волинське Львівської залізниці на адресу одержувача - ТОВ "Язьм" зі станцією призначення - Клепарів Львівської залізниці, відправило вагоном №60676152 вантаж "лісоматеріали фанерні" (брутто не вказано, тара 24000 кг, нетто 58000 кг) з вантажопідйомністю вагонів 70 тонн. (а.с.9)
31 січня 2014 року, по прибутті вказаного вагона на станції Клепарів Львівської залізниці було проведено контрольне зважування вантажу для контролю і перевірки правильності навантаження, за результатами якого було складено комерційний акт АА №062148/3, у якому відображено, що проводилось зважування вагона №60676152 з вантажем "лісоматеріали фанерні" на 150 тонній тензометричній вагонній вазі станції Клепарів і встановлено, що шапка вагона завантажена вантажем в 4 штабеля, брутто 86860, тара з документа 24000, маса нетто 62860, що більше ваги, зазначеної у документах на 4860 кг. (а.с.8)
До справи також додано технічний паспорт засобу вимірювальної техніки (ЗВВТ) станції Клепарів Львівської залізниці, в якому, зокрема, зафіксовано, що останню повірку вагів було проведено 02 серпня 2013 року. (а.с.63 - 66)
22 липня 2014 року, ДГТО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ДП "Рокитнівське лісове господарство" 22 895,00 грн. - штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в перевізних документах. (а.с.2-4)
30 вересня 2014 року, рішенням господарського суду Рівненської області даний позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 22 895,00 грн. - штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у перевізних документах та 1827,00 - судового збору. (а.с.119-123)
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
За приписами ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч.5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
За ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 6 квітня 1998 року, накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленою відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, що надається залізниці відправником разом з вантажем.
Статтями 23, 24 Статуту залізниць України визначено обов'язок вантажовідправників надавати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів), форма і порядок заповнення якої затверджується Мінтрансом; які несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, яка зазначається у накладній.
За змістом ст. 37 Статуту залізниць України та п.5 "Правил...", під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагових вагах; маса вантажів визначається відправником; спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Статтею 24 Статуту залізниць України визначено, що саме вантажовідправник несе відповідальність за всі випадки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Як встановлено з матеріалів справи, у накладній №35964717 від 28 січня 2014 року ДП "Рокитнівське лісове господарство", як вантажовідправник, зазначив масу вантажу 58 000,00 кг, та правильність внесених до накладної відомостей підписом підтвердив його представник.
Статтею 122 Статуту залізниць та п. 5.5. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21 листопада 2000 року, встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. (ст. 118 Статуту залізниць України).
Відповідно ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються, зокрема, комерційними актами, порядок складання яких встановлюється "Правила складання актів", затвердженими наказом Міністерства транспорту України №334 від 28 травня 2002 року.
Пунктами 2, 4, 8, 10 "Правил складання актів" передбачено, що комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документа; дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин; комерційні акти складаються на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом; комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.
Даними "Правилами …" не передбачено обов'язковості повідомлення вантажовідправника про складання даного комерційного акту.
Як вбачається з матеріалами справи, 31 січня 2014 року, на станції Клепарів Львівської залізниці було складено комерційний акт АА №062148/3 про зважування вагона №60676152 і встановлено різницю у масі вантажу з тою, яка була зазначена відправником у накладній №35964717 від 28 січня 2014 року, яка склала надлишок у 4860 кг.
Комерційний акт АА №062148/3 від 31 січня 2014 року, як правильно зазначив місцевий господарський суд, складено, щодо невідповідності маси вантажу з даними зазначеними у транспортному документі (залізничній накладній), відповідає вимогам чинного законодавства, тому визнається належним та допустимим доказом факту неправильного зазначення маси вантажу у залізничний накладній, та є підставою для покладення відповідної відповідальності на відповідача.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем, на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, штрафу у розмірі 22 892,00 грн., оскільки у розрахунку було застосовано розмір провізної плати за перевезення надлишку вантажу по залізниці (4 579 грн. х 5 = 22 895 грн.).
Крім того, колегія зазначає, що передбачений, ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню за сам факт неправильного, у даному випадку, зазначення маси вантажу з перевищенням, незалежно від того, чи завдано залізниці цим порушенням збитки чи ні. (п.6.2. роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29 травня 2002 року)
Тому, з наведених вище підстав, судовою колегією оцінюються критично і відхиляються як безпідставні, посилання відповідача на те, що маса вантажу, навіть з врахування виявленого надлишку у 4860 кг підпадає в одну тарифну сітку для розрахунку провізної плати (розрахункова маса згідно таблиці №1 - 60 тонн) та перевізнику не завдано збитків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі №5006/23/117/2012 від 08 листопада 2012 року та у справі №911/866/14 від 06 серпня 2014 року.
Що ж до листа Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України №ЦМ-8/735 від 16 липня 2014 року, на який посилається відповідач, то суд першої інстанції вірно встановив, що даний лист не є нормативним актом, який регулює правовідносини у сфері перевезення вантажів, в тому числі порядок приймання, видачі та перевірку маси вантажу, а відтак не може підтверджувати або спростовувати доводи сторін.
Посилання ж на Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, то слід зазначити, що даний Збірник не регулює порядку приймання, видачі та перевірку маси вантажу, що перевозиться залізничним транспортом, а тільки встановлює тарифи, збори та плати на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування, що включені в постійну експлуатацію, для всіх суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб), які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом.
Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Рівненської області від 30.09.14 р. у справі №918/1090/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Рокитнівське лісове господарство" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №918/1090/14 повернути господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Крейбух О.Г.