73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
10 листопада 2014 р. Справа № 923/1455/14
Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО", м. Київ
до Фермерського господарства "Блізнеци" Відокремлена Садиба, с. Очаківське Голопристанського району Херсонської області
про стягнення 5913 грн. 51 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - не прибув.
від відповідача - Чухрай В.М., представник, дов. від 04.11.2014 року.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до фермерського господарства "Блізнеци" Відокремлена Садиба (відповідач), в якому просить стягнути 2940 грн. - курсової різниці, 2097 грн. 42 коп. 36% річних, 876 грн. 09 коп. - пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 6, 11, 509, 524, 526, 533, 549, 610, ч. 1 ст. 612, 625-629, 655, 692-694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 12 22, 44, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надіслав клопотання, в якому підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі його уповноваженого представника.
05.11.2014 р. на адресу господарського суду Херсонської області відповідач надіслав відзив на позовну заяву (а.с. 66), згідно якого просив суд відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що в договорі немає відомостей, що покупець повинен сплачувати 36 % річних по заборгованості, крім того, за поставлений товар фермерське господарство розрахувалось в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу в його задоволенні, з підстав, які вказано у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Між товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" та фермерським господарством "Блізнеци" Відокремлена Садиба було укладено договір поставки № ХН-19/13 від 22.04.2013 року, відповідно до якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а відповідач зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суду (вартість, ціну), визначену договором.
За даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначається Додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 2.2 Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду Товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Насіння, Насіння Вітчизняного виробництва, Міндобрива та Мікродобрива.
Загальна сума Договору визначається сукупністю додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1 Договору та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна (п. 2.3 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору.
Відповідно до умов Договору, додатків до нього та видаткових накладних, ТОВ "ІМПЕРІЯ-АГРО" передано, а відповідачем отримано Товар, на зальну суму 24106 грн.
Факт передачі Товару ТОВ "ІМПЕРІЯ-АГРО" та його отримання відповідачем підтверджується видатковими накладними: № 1146 від 26.04.2013 р. на суму 12265 грн., № 1233 від 29.04.2013 р. на суму 11841 грн.
Між сторонами укладено додатки № 1, № 2 до Договору, відповідно до умов яких, кінцевою датою оплати є 01.10.2013 р.
Відповідач розрахувався за поставлений товар, але зі значним порушенням умов договору, додатків до нього та норм чинного цивільного та господарського законодавства України, що підтверджують:
- банківська виписка від 26.04.2013 р. на суму 2500 грн.;
- банківська виписка від 30.04.2013 р. на суму 117 грн.;
- банківська виписка від 12.09.2013 р. на суму 6489 грн.;
- банківська виписка від 08.11.2013 р. на суму 7000 грн.;
- банківська виписка від 14.01.2014 р. на суму 3000 грн.;
- банківська виписка від 23.07.2014 р. на суму 1350 грн.;
- банківська виписка від 20.08.2014 р. на суму 3650 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього Договору покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним Додатком до Договору (п. 7.7 Договору).
Таким чином сторони погодили, що розмір річних становить 36 %.
Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України продовжується до 3 років (п. 7.8 Договору).
На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за період з 02.10.2013 р. по 19.08.2014 р. за прострочення виконання грошового зобов'язання 2097 грн. 42 коп. 36 % річних.
Розрахунок здійснено вірно, судом перевірено.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 36 % річних у розмірі 2097 грн. 42 коп. відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.
В даному випадку пунктом 7.1.1 Договору сторонами було обумовлено що, покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожен день прострочення, а також додатково штраф 20 % від суми несплаченого боргу.
Згідно вказаних вище норм чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу за несвоєчасну оплату продукції 876 грн. 09 коп. пені за період з 02.10.2013 року по 19.08.2014 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.
Розрахунок пені здійснено вірно. Судом перевірено.
Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Вплив змін валютних курсів», валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Пунктом 4 цього Наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
Сторони погодили застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс Долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору (п.3.2. договору).
Відповідно до п. 3.3. договору, в тому випадку коли курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу дол.. США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення Договору, сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С = А1/А2 х В, де
С - сума належна до оплати,
В - ціна товару на момент підписання додатку,
А1 - (курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу дол.. США до гривні) на день перерахування коштів,
А2 - (курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу дол.. США до гривні) на день підписання відповідного додатку.
При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику, як належну оплату повної вартості товару, визначається з врахуванням умов ч. 1 цього пункту шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США на курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол.. США до гривні на день проведення оплати.
Всі платежі за цим договором здійснюються Покупцем з урахуванням п. 3.3 договору.
Станом на 14.01.2014 р. (день сплати відповідачем 3 000,00 грн.) міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США (курс долара - продаж, мін.) - 8,33.
Станом на 23.07.2014 р. (день сплати відповідачем 1 350,00 грн.) міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США (курс долара - продаж, мін.) -11,7000.
Станом на 20.08.2014 р. (день сплати відповідачем 3 650 грн.) міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США (курс долара - продаж, мін.) - 13,4000.
З додатків №1,2 до договору, вбачається, що на день їх укладення, курс гривні по відношенню до долара США на міжбанківській валютній біржі становив 8,2 грн. за 1 долар.
Позивач обґрунтовано нарахував відповідачу 2940 грн. курсової різниці. Розрахунок суми курсової різниці здійснено вірно, судом перевірено.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення курсової різниці у розмірі 2940 грн. відповідають наведеним нормам та умовам договору, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.
Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 2940 грн. курсової різниці, 2097 грн. 42 коп. 36% річних та 876 грн. 09 коп. пені.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.
У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.
Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з фермерського господарства "Блізнеци" Відокремлена Садиба (75640, Херсонська область, Голопристанський район, с. Очаківське, Відокремлена садиба "Блізнеци", ідентифікаційний код 33965181) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 35472893) - 2940 грн. курсової різниці, 2097 грн. 42 коп. 36% річних та 876 грн. 09 коп. пені. та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17.11.14 р.
Суддя Л.І. Александрова