12.11.2014 Справа № 920/1818/14
За позовом: Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради,
м. Суми
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укреврострой", м. Суми
про визнання договору недійсним,
Суддя Зражевський Ю.О.
Представники сторін:
від позивача - представник Гурнак С.О., довіреність № 25 від 13.10.2014 року
від відповідача - представник Кісіль А.В., довіреність б/н від 30.09.2014 року
За участю секретаря судового засідання Кас'ян А.О.
Суть спору: позивач, відповідно до поданого ним позову просить визнати недійсним договір підряду № 355 від 01.10.2013 року та додаткові договори № 1 від 01.10.2014 року, № 2 від 01.03.2014 року, № 3 від 27.06.2014 року, а також стягнути з відповідача на на свою користь судовий збір у розмірі 1218 грн. 00 коп.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву № 45 від 12.11.2014 року в якому просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, згідно положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази по справі, суд
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору підряду № 355 від 01.10.2013 року, який укладено між Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Укреврострой» на виконання робіт з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації. З укладанням додаткових договорів № 1 від 01.01.2014 року, № 2 від 01.03.2014 року та № 3 від 27.06.2014 року.
21.06.2011 року управлінням житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради в порядку визначеному статтями №№ 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та відповідно до Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу від 25.04.2005 року, було проведено конкурс по визначенню суб'єктів господарювання - виконавців житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій комунальної власності територіальної громади міста Суми.
За результатами проведеного конкурсу на підставі підсумкових протоколів засідання конкурсної комісії від 21.06.2011 року №№ 1-6 переможцем визнано КП «Сумижитло» СМР.
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 418 від 25 червня 2011 року житловий фонд комунальної власності територіальної громади міста Суми передано на обслуговування КП "Сумижитло" СМР. 25.06.2011 року на виконання зазначеного вище рішення виконавчого комітету Сумської міської ради між управлінням житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради та КП «Сумижитло» СМР укладено Договір про надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій комунальної власності територіальної громади міста Суми.
Згідно вимог ч. 4 ст. 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» переможець конкурсу має право, за бажанням, укладати субпідрядні договори без проведення додаткових конкурсів.
Від так, статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що нормами законодавства можливе укладання лише субпідрядних договорів, оскільки виконавчий комітет Сумської міської ради при проведенні конкурсу фактично виступає замовником, а КП «Сумижитло» СМР, як переможець, бере на себе зобов'язання щодо надання житлово-комунальних послуг, але самостійно не може надавати дані послуги, тобто виступає у ролі генерального підрядника, тому має можливість залучати субпідрядні організації на надання послуг.
Також, позивач вказує, що він як генпідрядник відповідає перед виконкомом Сумської міської ради за результати роботи, виконаних відповідачем як субпідрядником, та відповідно на пряму перед відповідачем як субпідрядником за не виконання, не належне виконання зобов'язань за договором. При цьому виконком Сумської міської ради і ТОВ «Укреврострой» не можуть пред'являти один одному вимоги.
Як на підставу та обгрунтування своїх вимог позивач посилається на статтю 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України, де господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Крім того позивач зазначає, що додаткові договори № 1 від 01.01.2014 року № 2 від 01.03.2014 року та № 3 від 27.06.2014 року підписані особою, яка не мала необхідного обсягу дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України). Від так, у господарських документах відповідача (а саме за інформацією з сайту ДП «Інформаційно-ресурсного центру» відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців) директором підприємства значиться ОСОБА_3, а вищезгадані додаткові договори №№ 1, 2 та 3 підписував директор ОСОБА_4.
Проте суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
В своїй позовній заяві позивач зазначає, що договір від 01.10.2013 № 355 повинен бути визнаний судом недійсним з причини того, що він не відповідає вимогам закону, оскільки позивач мав право укладати з відповідачем лише договір субпідряду, а фактично уклав договір підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Отже, договір субпідряду фактично є договором підряду, і так само сторонами за договором субпідряду, як і підряду, є замовник та підрядник.
Як вказано в позовній заяві ТОВ "Укреврострой" (Підрядник) уклало з КП "Сумижитло" (Замовник) Договір, за яким Підрядник зобов'язується на власний ризик за дорученням Замовника та у відповідності з вимогами цього Договору виконувати роботи з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливної каналізації та з ліквідації аварійних ситуацій у зазначених внутрішньобудинкових мережах із встановленим Додатком № 1 до Договору переліком будинків, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи у розмірах, встановлених у графіках на виконання робіт з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, центрального опалення та зливної каналізації, які складаються на кожен місяць з визначенням об'єктів та вартості виконаних робіт побудинково та є невід'ємною частиною даного Договору.
Тобто, укладання даного Договору жодним чином не суперечить вимогам чинного законодавства.
Також в позовній заяві йдеться про те, що ОСОБА_4 не мав відповідної дієздатності для підписання додаткових договорів № 1, 2, 3 до Договору.
Відповідно до ч. 1, 2 та п. З ч. 4 ст. 145 ЦКУ, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.
До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить створення та відкликання виконавчого органу товариства
У відповідності до п. 2 рішення № 5 загальних зборів учасників ТОВ "Укреврострой" від 16.12.2013 призначено на посаду директора відповідача ОСОБА_4, який згідно наказу від 30.12.2013 № 135 став до виконання обов'язків директора з 30.12.2013.
Отже ОСОБА_4 мав весь обсяг дієздатності на підписання додаткових договорів № 1, 2, 3 до Договору.
Згідно п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
В преамбулі додаткових договорів № 1,2 та 3 до Договору зазначено наступне: "ТОВ "Укреврострой" в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі статуту ...".
Крім того в п. 3.4 вказаної постанови Пленуму, йдеться про те, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Підписання між позивачем та відповідачем акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.08.2014 по 22.08.2014, а також здійснення перерахування коштів КП "Сумижитло" на користь ТОВ "Укреврострой" по Договору (платіжне доручення від 16.10.2014 № 3433, від 17.10.2014 № 3469), що додані відповідачем до відзиву на позовну заяву, свідчить про повне схвалення Договору юридичною особою, та позбавляє підстав для визнання Договору недійсним.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладені обставини справи та норми чинного законодавства, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Згідно вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові збір покладається на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог - ВІДМОВИТИ.
Повне рішення складено 17.11.2014 року.
Суддя Ю.О. Зражевський