Номер провадження: 11-кп/785/1240/14
Номер справи місцевого суду: 518/489/14-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
13.11.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження за апеляційною скаргою ст. прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_8 на вирок Ананьївського районного суду Одеської області від 27 серпня 2014 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Самійлівка, Ширяївського району, Одеської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, освіта середня, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимий,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортним засобом.
Згідно ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання встановивши йому іспитовий строк 1 рік 6 місяців.
Запобіжний захід не обирався.
22 листопада 2013 року приблизно о 21 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_7 допустив порушення вимог п.п. 2.9 «а», 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху (введені в дію 01.01.2002 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року), що зобов'язують водія:
п. 2.9. «а» «Водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин»;
п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
п. 10.9. «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб».
Порушення виразилося в тому, що водій ОСОБА_7 , в зазначений день та час, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим позбавив себе можливості адекватно сприймати дорожню обстановку та належним чином переконатися в безпеці інших учасників дорожнього руху, перебував на водійському місці автомобіля «ВАЗ-2121», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Будучи не уважним і не стежачи за дорожньою обстановкою, перед початком руху заднім ходом, не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
У темну пору доби, починаючи рух заднім ходом, від'їжджаючи від будинку АДРЕСА_2 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який лежав на проїзній частині в горизонтальному положенні, та отримав тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у медичному закладі.
Вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 27 серпня 2014 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортним засобом.
Згідно ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
Не погоджуючись з даним вироком ст. прокурором прокуратури Одеської області ОСОБА_8 була подана апеляційна скарга в якій він просить скасувати вирок Ананьївського районного суду Одеської області від 27 серпня 2014 року, з ухваленням нового вироку яким призначити ОСОБА_7 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 3 роки та стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати у розмірі 10167 грн. 62 коп. на користь держави.
Свої вимоги прокурор аргументує неправильним застосуванням судом першої інстанції закону про кримінальну відповідальність, а також істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи своєї апеляції, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, провівши судове слідство під час якого був допитаний обвинувачений, вивчивши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а вирок підлягає скасуванню з постановленням нового вироку за наступних підстав.
У відповідності до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та підтвердив обставини справи, які описані у обвинувальному акті, та пояснив, що дійсно у той день вживав вино та у темну пору доби від'їжджаючи на автомобілі «Нива» від будинку по АДРЕСА_2 , в смт Ширяєве заднім ходом, при цьому не помітив як скоїв наїзд на потерпілого. Лише через день дізнався про смерть потерпілого. Розкаюється у скоєному. Просить суворо не карати та не позбавляти прав на керування транспортом, так як це є його єдиний можливий вид заробітку.
Викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за що його засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Оскільки, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України учасниками судового провадження, в тому числі самим обвинуваченим, не оскаржуються фактичні обставини вчинення правопорушення, колегія суддів визнала недоцільним дослідження доказів по справі, а тому вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Порушень під час судового розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України судом апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до ст. 65 КК України - особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд при призначенні покарання ОСОБА_7 не в повній мірі врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до вимог п. 15 Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 2004 рроку, № 8 від 12 червня 2009 року та № 11 від 6 листопада 2009 року): «Виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового».
Згідно з вимогами п. 21 Постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року): «У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами...).
Таким чином, обговорюючи питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, судом першої інстанції зроблено висновки про не доцільність його застосування лише на підставі слів засудженого, про що зазначено в мотивувальній частині вироку суду.
Суд першої інстанції мотивував незастосування до обвинуваченого додаткового покарання поясненнями учасників процесу, дослідженими обставинами та характеризуючими даними засудженого ОСОБА_7 , а також його твердженням, що право керування транспортними засобами є єдиним можливим видом заробітку.
Колегія суддів вважає, що із зазначеними доводами суду першої інстанції погодитися важко у зв'язку з тим, що засудженим грубо порушені правила безпеки дорожнього руху, а саме ОСОБА_7 , будучи заздалегідь обізнаний, про те, що керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння категорично заборонено, крім того при здійсненні руху заднім ходом для забезпечення безпеки руху, водію потрібно звернутися за допомогою до інших осіб, засуджений не виконав зазначені вимоги та допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_9 , внаслідок чого настала смерть останнього.
При цьому факт працевлаштування засудженого ОСОБА_7 в якості водія за наймом та наявність доказів про те, що це є його єдиним доходом, не знайшли свого підтвердження. В матеріалах кримінального провадження, відсутні будь які документальні докази, що підтверджують вказану інформацію, а отже вони не могли бути досліджені під час судового розгляду, чим порушено вимоги ч. 1 та 2 ст. 23 КПК України, якими передбачено безпосереднє дослідження доказів судом та неможливість визнання доказами відомостей, що містяться в показах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляції відносно того, що судом першої інстанції призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При цьому були істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону при ухваленні судового рішення, а тому вирок, постановлений Ананьївським районним судом Одеської області стосовно ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначення додаткового покарання.
Крім того, вирок також підлягає скасуванню у зв'язку з безпідставною відмовою суду в стягненні процесуальних витрат із засудженого.
Так, суд вирішуючи питання про стягнення процесуальних витрат, в мотивувальній частині зазначив, що процесуальні витрати на залучення експертів під час досудового розслідування залишено без розгляду, у зв'язку з тим, що їх документально не підтверджено та не надано реквізитів установ, та унеможливлює виконання судових рішень.
Проте, сума процесуальних витрат, витрачених на залучення експертів, зазначена в обвинувальному акті, розгляд якого по суті проводився судом першої інстанції, яким встановлено порядок дослідження доказів у ході проведення судового розгляду відповідно до вимог ч. З ст. 349 КПК України, у зв'язку з відсутністю з боку учасників кримінального провадження заперечень про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ні ким не оспорюються.
Таким чином, не оспорюються проведені в ході досудового розслідування експертизи, а тому не підлягають оспорюванню та не потребують додаткового документального підтвердження і суми процесуальних витрат на залучення експертів, зазначені в обвинувальному акті.
Що стосується реквізитів установ, які проводили експертні дослідження, то відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, процесуальні витрати стягуються судом з обвинуваченого на користь держави.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає вирок суду є незаконним та таким, що, відповідно до вимог ст.ст. 412, 414 КПК України, підлягає скасуванню, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених.
Керуючись ст. ст. 407 ч. п. 3, 409, 412, 414, 418, 420 КПК України, -
Апеляційну скаргу ст. прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Ананьївського районного суду Одеської області від 27 серпня 2014 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Згідно ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного основного покарання встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:
1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції,
2) повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи.
Іспитовий строк ОСОБА_7 обраховувати з моменту оголошення вироку.
Стягнути з ОСОБА_7 процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування на користь держави в сумі 10 167 (десять тисяч сто шістдесят сім) грн. 62 коп.
Речові докази: джинсові брюки синього кольору, куртка чорного кольору, плащ коричневого кольору, пара носків чорного кольору, чоловічі труси, черевики чорного кольору, які знаходяться у камері зберігання речових доказів Ширяївського РВ ГУМВС України в Одеській області по квитанції №106 від 10.03.2014 року - знищити; п'ять змивів та п'ять зіскобів залишити при матеріалах кримінального провадження; автомобіль «ВАЗ 2121» д.з. НОМЕР_1 - залишити ОСОБА_7 .
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженими, які тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії вироку.
Судді апеляційного суду Одеської області:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підпис) (підпис) (підпис)
З оригіналом згідно,
СУДДЯ ОСОБА_2