Номер провадження: 22-ц/785/5130/14
Головуючий у першій інстанції Ільченко Н.А.
Доповідач Гончаренко В. М.
06.11.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.
суддів Короткова В.Д., Калараш А.А.,
з участю секретаря Волчанського О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю майна, набутого у шлюбі за особисті кошти одного з подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2013,-
встановила:
06.04.2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що у період з 17.09.1999 року по 09.06.2009 року вона і ОСОБА_3 перебували у шлюбі.
01.06.2004 року подружжям за спільні кошти було придбано 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу на ім»я ОСОБА_3, його матері ОСОБА_4 та вітчима ОСОБА_5
Просила визнати за нею право власності на 1/6 частини спірної квартири та припинити право спільної сумісної власності подружжя на 1/3 частину цієї квартири.
У травні 2011 року ОСОБА_3 також звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що грошові кошти, витрачені на придбання 1/3 частини спірної квартири були його особистою власністю.
Ухвалою Приморського районног осуду м. Одеси від 11.12.2012 року справи об»єднані в одне провадження.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2013 у задоволенні позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
Вважаючи, що вищезазначене рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою про скасування оскаржуваного рішення з постановленням нового рішення про задоволення її позовних вимог.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 01 жовтня 2013 року зазначене рішення скасовано в частині відмови у позові ОСОБА_2 та в цій частині ухвалено нове рішення про задоволення її позовних вимог. В решті частини рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року рішення апеляційного суду Одеської області від 01 жовтня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, його мати ОСОБА_4 та вітчим ОСОБА_5 придбали у рівних частинах квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 1995 року № 8752, зареєстрованого на Одеській товарній біржі та в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості в книзі 117пр на стор. 153 під № 288 (а.с. 149). Тобто 1/3 частини вказаної квартири була особистою власністю ОСОБА_3
17 вересня 1999 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану виконкому Одеської міської ради, актовий запис № 882 (а.с. 4).
За договором купівлі-продажу від 01 червня 2004 року за реєстровим № Д-234, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продали квартиру АДРЕСА_2 за ціною 9 891 грн. та у той же день за договором купівлі-продажу № Д-235 придбали у рівних частинах квартиру АДРЕСА_3 за ціною 12 400 грн. (а.с. 150?151).
Вказані договори купівлі-продажу у встановленому законом порядку не оскаржені та недійсними не визнані.
Будь-яких доказів відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України на підтвердження доводів ОСОБА_2 про те, що квартира АДРЕСА_3 була придбана за 240 000 грн, з яких 50 000 грн. грошові кошти, що були зароблені нею за час шлюбу з ОСОБА_3, матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідності до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше невизначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Різниця між коштами, отриманими ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від продажу за договором купівлі-продажу від 01 червня 2004 року квартири АДРЕСА_2, що належала їм у рівних частках, та коштами, сплаченими ними за придбану у рівних частках квартиру АДРЕСА_3 за договором купівлі-продажу від 01 червня 2004 року складає 2 509 грн (12 400 грн. - 9 891 грн), таким чином кожен із покупців доплатив за придбану квартиру за договором купівлі-продажу від 01 червня 2004 року № Д.235 по 836,33 грн.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що грошові кошти у розмірі 3 297 грн., які отримані ОСОБА_3 від продажу належної йому 1/3 частини у квартирі АДРЕСА_2 у м. Одесі за договором купівлі-продажу від 01 червня 2004 року за реєстровим № Д-234 та сплачені за придбання квартири АДРЕСА_3, є його особистою власністю відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 57 СК України.
Решта частина грошових коштів, що витрачені ОСОБА_3 на придбання 1/3 частини квартири АДРЕСА_3, що складає 836,33 грн. (12 400 грн. / 3 ? 9891 грн..) відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_2
Таким чином, ідеальна частка квартири, на яку має право власності позивач, з урахуванням грошових коштів у розмірі 418, 17 грн., що належать їй на праві спільної сумісної власності подружжя (836,33грн. / 2=418,17грн. / 12 400грн.) складає 337/10 000 частин.
При цьому, ідеальна частка спірної квартири, яка має належати ОСОБА_3 складає 2 996/10 000 (12 400 грн. / 3 = 4 133,33 грн. - 418,17 грн. =3 715,16 грн. / 12 400 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За правилами ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції у достатньому обсязі не перевірив вказаних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, наданим доказам не дав належної правової оцінки в сукупності та їх взаємному зв»язку, належним чином не перевірив протиріччя та суперечності наданих сторонами доказів у справі, та ухвалив помилкове рішення про відмову у задоволенні позовів, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовів.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ст. 309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2013 скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 337/10 000 частин квартири АДРЕСА_1
В задоволенні решти частини позову відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю майна, набутого у шлюбі за особисті кошти одного з подружжя задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2 996/10 000 частин квартири АДРЕСА_1
В задоволенні решти частини позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий В.М.Гончаренко
Судді В.Д.Коротков
А.А.Калараш