Номер провадження: 22-ц/785/8546/14
Головуючий у першій інстанції Пендюра Л.О.
Доповідач Гончаренко В. М.
06.11.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.
суддів Короткова В.Д., Калараш А.А.
з участю секретаря Волчанського О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна об»єктом спільної сумісної власності подружжя, визначення частки у спільному сумісному майні подружжя, усунення перешкод в користуванні власністю, визнання права користування майном за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 31 липня 2014 року, -
встановила:
28.02.2014 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3, уточнивши його 18.07.2014 року, посилається на те, що з 12.04.2002 року по 24.01.2014 року він перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3
В грудні 2011 року вони за спільні кошти купили три земельні ділянки та садовий будинок, в якому проживали разом до сварки, яка мала місце в жовтні 2013 року.
Відповідач чинить перешкоди у користуванні майном та ухиляється від реєстрації нерухомого майна, яке є спільним майном подружжя з метою уникнення розподілу.
Просить суд визнати майно об»єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ним право власності на 1/2 частину спірного майна, усунути йому перешкоди у користуванні ним та визнати право користування майном.
Представник відповідача позов не визнала.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 31 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_2, вважаючи рішення суду таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, 11.08.2014 року надав до суду апеляційну скаргу про його скасування з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали шлюб 12 квітня 2002 року /а.с. 13/, який розірвано рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 січня 2014 року /а.с. 14/.
З договорів купівлі-продажу від 15.12.2011 року вбачається, що сторони придбали земельну ділянку площею 0.055 га та розташований на ній садовий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 183.4 кв. м. та господарських будівель і споруд: І- цистерна, 1-3 - огорожа; земельну ділянку площею 0.063 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 /а.с. 48-49, 103-104, 135-136/.
6 лютого 2012 року за договором купівлі - продажу вони придбали земельну ділянку площею 0.104 га, яка розташована за адресою Одеська область, АДРЕСА_3
Договора купівлі-продажу оформлені на ім»я ОСОБА_3
В пунктах 3.2 кожного договору купівлі - продажу зазначено, що покупець знаходиться в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 і земельні ділянки та садовий будинок придбається на їх спільні сумісні кошти.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Стаття 71 СК України вказує, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Згідно п. 23 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, колегією встановлено, що садовий будинок та земельні ділянки сторони придбали у 2011-2012 роках під час шлюбних відносин спільними зусиллями та за спільні кошти.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Спірні садовий будинок та земельні ділянки придбані у період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і є їх спільною сумісною власністю, оскільки виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не доведе іншого.
Судом першої інстанції не звернуто увагу на зазначене, що потягло за собою ухвалення помилкового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.
Виходячи із вищезазначеного, колегія суддів вважає, що задоволенню підлягають позовні вимоги ОСОБА_2 і в частині зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди в користуванні садовим будинком АДРЕСА_1 площею 0.104 га та АДРЕСА_2
Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що ОСОБА_3 порушує права ОСОБА_2 володіти та користуватися належним йому на праві власності майном.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з вимогами ст. ст. 16, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
За правилами 383 ЦК України власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім»ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Отже, за змістом зазначених норм права співвласник майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності без виділення часток у натурі, має право на вільне користування зазначеним майном у повному обсязі та має право на усунення перешкод у такому користуванні у будь-який час.
Заперечення співвласника щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном або заперечення щодо вселення співвласника та відсутність можливості у власника самостійно без звернення до співвласників реалізувати свої права (відсутність ключів від квартири тощо) за відсутності вільного доступу до належного йому майна є підставою вважати, що співвласники чинять перешкоди у користуванні належною позивачу власністю.
Оскільки право власності є абсолютним правом, що включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, то власник на підставі ст. 391 ЦК України може захистити своє порушене право шляхом вселення.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За правилами ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З огляду на вищезазначене, на думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, визнавши садовий будинок АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2та ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частину садового будинку АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 та зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_2 спірними садовим будинком та земельними ділянками.
При цьому, на думку колегії суддів, задоволенню не підлягають вимоги ОСОБА_2 в частині визнання права на користування садовим будинком та земельними ділянками, оскільки ця вимога є зайвою.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ст. 309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 31 липня 2014 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна об»єктом спільної сумісної власності подружжя, визначення частки у спільному сумісному майні подружжя, усунення перешкод в користуванні власністю, визнання права користування майном задовольнити частково.
Визнати садовий будинок АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частину садового будинку АДРЕСА_1 площею 0.104 га та АДРЕСА_2
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_2 в користуванні садовим будинком АДРЕСА_1 площею 0.104 га та АДРЕСА_3
В задоволенні решти частини позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий В.М.Гончаренко
Судді В.Д.Коротков
А.А.Калараш