Справа № 515/2285/14-ц
Провадження № 2/515/2686/14
Татарбунарський районний суд Одеської області
06 листопада 2014 року. Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Сивоконь Т.І.
при секретарі Коваленко І.М.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на наступні обставини.
15 жовтня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у відділі РАГС м.Татарбунари, від якого у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Заочним рішенням Татарбунарського районного суду від 01.07.2014 року шлюб між ними розірвано. Проживаючи в шлюбі, сторони мали спільний бюджет та придбали наступне майно: автомобіль марки "Ford Transit" 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 80000 грн.; холодильник LG, вартістю 5000 грн.; пральну машину "Zanussi", вартістю 4500 грн.; телевізор "Самсунг", вартістю 10000 грн.; шафу-купе, вартістю 4000 грн.; кухню, вартістю 5000 грн.; м'який куток, вартістю 4500 грн.; ліжко, вартістю 2000 грн.; комп'ютер, вартістю 5000 грн., а всього ними придбано майна на суму 120000 грн. Розділити вказане майно в добровільному порядку відповідач не бажає, тому позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом та, зважаючи на те, що частки подружжя у спільному майні є рівними, просить поділити майно, набуте нею та відповідачем під час сумісного проживання, виділивши їй наступне майно: холодильник, пральну машину, телевізор, на загальну суму 19500 грн., відповідачу виділити шафу-купе, кухню, м'який куток, ліжко, комп'ютер, а всього на загальну суму 20500 грн. Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля в розмірі 40000 грн. та судові витрати в розмірі 1200 грн.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги в повному обсязі, в подальшому під час розгляду справи зменшивши розмір позовних вимог, відмовишись від виділення на користь позивачки побутової техніки, меблів та іншого майна, в зв'язку з досягненням сторонами згоди щодо поділу вказаного майна в добровільному порядку та просив залишити набутий сторонами під час шлюбу автомобіль у власності відповідача, стягнувши з нього на користь позивачки 1/2 частину його вартості в розмірі 40000 грн., а в подальшому, погодившись з думкою відповідача щодо реальної вартості автомобіля та просив стягнути на користь позивачки грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля в розмірі 26994,02 грн. та 3200 грн., що складає сплату судового збору та витрати за надання правової допомоги.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, пояснивши, що згоден повернути позивачці будь-яке майно, набуте ними під час шлюбу та на яке вона претендує, в добровільному порядку, також погодившисть сплатити їй грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля, при цьому не погоджуючись лише із вказаною позивачкою вартістю автомобіля, вважаючи її завищеною.
В подальшому під час розгляду справи, представник відповідача, погодилася із зменшеним розміром позовних вимог в частині сплати позивачці суми компенсації вартості автомобіля в розмірі 26994 грн., заперечуючи при цьому проти задоволення позову в частині стягнення на її користь судових витрат в розмірі 3200 грн.
Заслухавши пояснення та доводи сторін, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст.60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 15 жовтня 2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області, який 01 липня 2014 року заочним рішенням Татарбунарського районного суду було розірвано (а.с.4). Під час шлюбу ними було придбано майно, перераховане у позовній заяві, що не заперечувалося ні однією із сторін в судовому засіданні. Отже, дане майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя і їх частки є рівними, так як інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, в порядку ст.70 Сімейного кодексу України.
Зважаючи на те, що сторонами досягнуто взаємної згоди щодо поділу побутової техніки, меблів, комп'ютера і зазначене майно поділене ними на засадах добровільності, тому позовні вимоги в цій частині заддоволенню не підлягають.
Згідно ст.71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо іншще не визначено домовленістю між ними.
Зважаючи на те, що автомобіль FORD TRANSIT, що належить сторонам є неподільною річчю, позивачка згодна на компенсацію їй половини вартості автомобіля замість її частки у праві спільної сумісної власності, а відповідач не заперечував проти цього, сторонами досягнуто взаємної згоди щодо вартості вказаного майна, тому суд вважає, що у відповідності до ч.4 ст.71 Сімейного кодексу України, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню і на її користь підлягає стягненню компенсація вартості 1/2 частини автомобіля, що складає 26994,02 грн., з передачею його на праві власності відповідачу ОСОБА_2
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України відповідач має відшкодувати позивачці її витрати по сплаті судового збору у розмірі 269,94 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України, витрати на правову допомогу належать до судових витрат.
Постановою кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 "Про граничні розміри компенсаційних витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено, що граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Оскільки, представником позивачки не надано суду розрахунку витрат за надану правову допомогу, у відповідності до вищезазначеної Постанови КМ України, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню на підлягають.
Керуючись ст.ст.60, 61, 70 СК України, ст.ст.58-60, 61, 213-215 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Провести поділ сумісно нажитого майна між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2, залишивши на праві власності ОСОБА_2 автомобіль FORD TRANSIT сірого кольору, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частки вказаного автомобіля в розмірі 26994 (двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн.02 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 269,94 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Сивоконь