Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
07 листопада 2014 року Справа № П/811/3351/14
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Нагібіної Г.П. у порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішення у формі листа - повідомлення ГУ Держземагенства у Кіровоградській області від 22.04.2014 р. №02-21-04/1774 про заперечення у поновленні договору оренди землі та зобов'язання ГУ Держземагенства у Кіровоградській області поновити договір оренди земельної ділянки від 20 вересня 2003 р. укладеного ОСОБА_1 з Долинською РДА площею 20 га, що знаходиться на території Першої сільської ради зареєстрованого у ДП «Центр ДЗК» у Долинському районі 30.01.2004 р.№133.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до ГУ Держземагенства із заявами про продовження договору оренди від 22.09.2003 р., проте на останнє звернення отримав заперечення в продовженні договору оренди на новий строк, у зв'язку з тим, що договір оренди припинив свою дію.
Позивач в судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.56).
Відповідач, в судове засідання не з'явився, до суду надійшло заперечення на позов в якому представник відповідача просить суд провести розгляд справи за його відсутністю (а.с.41-43).
Враховуючи те, що у судове засідання сторони не з'явились та керуючись статтями 41, 128 КАС України, суд вирішив провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ОСОБА_1 (далі позивач) 20.09.2003 р. уклав договір оренди земельної ділянки з Долинською РДА Кіровоградської області, який зареєстрований в ДП «Центр ДЗК» в Долинському районі 30.01.2004 р. (а.с.7-11).
Строк дії вищезазначеного договору 10 років.
До закінчення дії строку договору оренди землі позивач звертався до відповідача з листами-повідомленням від 07.11.2013 р., 25.12.2013 р., 08.01.2014 р. про продовження дії договору оренди землі.
08 квітня 2014 р. позивач знову направив лист-повідомлення з проханням продовжити від ) 20.09.2003 р., на який відповідач надав лист від 22.04.2014 р. №02-21-04/1774 про заперечення на поновлення дії договору оренди землі у зв'язку із припиненням даного договору (а.с.29, далі оскаржувана відмова).
Отже, рішення відповідача щодо заперечення в поновленні договору оренди та зобов'язання укласти договір оренди на дану земельну ділянку є предметом спору переданого на вирішення суду.
Стосовно позовної вимоги про скасування рішення у формі листа-повідомлення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Враховуючи зазначене, відповідач є суб'єктом, до компетенції якого належить право розпорядження землями, які перебували в оренді позивача.
Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року161-XIV (далі Закон №161), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частинами 1-3 статті 33 Закону №161 визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Згідно пункту 2.2 договору оренди від 20.09.2003 р. договір укладається терміном на 10 років. По закінченню терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін, не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.
Отже, позивач, маючи намір про продовження дії договору оренди повинен був завчасно звернутись до відповідача із відповідним листом-повідомленням.
Позивач стверджував, що він чотири рази звертався до відповідача із заявами про продовження строку договору оренди від 07.11.2013 р., 25.12.2013 р., 08.01.2014 р. та від 08.042014 р.
Частиною 1 статті 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач не надав суду жодного доказу звернення із відповідними листами щодо продовження дії оренди договору до відповідача.
Ухвалою суду від 03.11.2014 р. витребувано інформацію у відповідача про звернення позивача із заявами про продовження дії договору оренди (а.с.51).
На виконання вимог ухвали відповідач надав суду копії журналу реєстрації вхідної кореспонденції, в яких відсутні дані щодо реєстрації заяв позивача від 07.11.2013 р., 25.12.2013 р., 08.01.2014 р. (а.с.60-94).
У своїх запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначає лише про одну заяву позивача щодо поновлення дії договору оренди від 08.04.2014 р., яка надійшла після закінчення дії договору оренди.
Договір оренди землі припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено 30.01.2014 р. До відповідача позивач звернувся лише 08.04.2014 р., тобто після закінчення дії договору оренди, а тому останній правомірно заперечив у його поновленні.
Частиною 4 статті 69 КАС України визначено, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Представник позивача зазначав, що доказом того, що позивач своєчасно звертався до відповідача із заявою про продовження дії договору оренди є факт його звернення до інших установ для розробки проектної документації, оскільки звернення до ДП «Кіровоградський інститут землеустрою» та інших державних установ.
Суд не приймає до уваги такі посилання представника позивача, оскільки звернення до ДП «Кіровоградський інститут землеустрою» не є доказом завчасного звернення саме до відповідача із заявою про продовження дії договору оренди землі. Факт звернення до відповідача із заявою може бути підтверджений лише зареєстрованою заявою чи то другим примірником такої заяви зі штампом вхідної кореспонденції відповідача.
Оскільки в судовому засіданні не встановлено факту звернення позивача до відповідача із листами - повідомлення про продовження договору оренди землі від 07.11.2013 р., 25.12.2013 р., 08.01.2014 р., тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про скасування рішення у формі листа-повідомлення щодо заперечення на укладення договору оренди.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача укласти договір оренди земельних ділянок, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 166 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Частиною 2 статті 124 Земельного Кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Отже, оскільки позивач не скористався переважним правом на продовження дії договору, тому в подальшому, вирішення питання щодо отримання земельної ділянки в оренди повинно відбуватись із дотриманням процедури передачі земельної ділянки в оренду.
Вирішення питань щодо укладення договору оренди належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.
У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013р. №21-87а13, а згідно з статтею 244-2 КАС України суд зобов'язаний привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
За приписами частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2,11, 17, 94, 158 - 163 КАС України, суд,
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна