30 липня 2014 р. справа № 804/8177/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
при секретарі судового засідання Крюкової О.В.
представник позивача не прибув
представник відповідача не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську про зобов'язання вчинити певні дії, -
11 червня 2014 року управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (далі - УПФУ в Дніпровському районі, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача включити до актів щомісячної звірки витрати на виплату і доставку щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року, та підвищення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 11.03.2009 року, особам, які отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за квітень 2014 року, що склали 13055,15 грн. (а.с. 2-4).
Позивач в обґрунтування позову зазначив, що відповідач не приймає до відшкодування: суми виплаченої адресної допомоги, яка виплачувалась УПФУ в Дніпровському районі відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 року «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова № 265), суми виплаченої соціальної допомоги, яка виплачувалася УПФУ в Дніпровському районі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 11.03.2009 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі - Постанова №198) у загальному розмірі 13055,15 грн. Норми зазначених постанов визначають, що виплата щомісячної державної адресної допомоги та підвищення здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 1).
Представник позивача в судове засідання 30.07.2014 р. не прибув, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання також не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення з наступним обґрунтуванням. Порядком відшкодування витрат Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 (далі Порядок № 5-4/4) встановлений обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України здійснювати дії по підписанню акту щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Порядок № 5-4/4 не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору. Також, у відповідності до п.4 Порядку № 5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-ХІV (далі - Закон № 1105), а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій. Отже, вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у письмових запереченнях, дослідивши всі матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69 - 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 21 Закону № 1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001 року № 2272-III (далі - Закон № 2272), який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1105 закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований.
Нормами Постанови № 265 встановлено, що у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Виплата щомісячної допомоги, передбаченої Постановою № 265, здійснюються за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Статтею 21 Закон № 1105 визначений вичерпний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Щомісячна державна адресна допомога в зазначеному переліку не значиться.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовляється від прийняття до заліку витрат, пов'язаних з виплатою щомісячної державної адресної допомоги та підвищення особам, які отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за квітень 2014 року.
Порядок № 5-4/4 не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
Також, відповідно до п. 4 Порядку № 5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів № 1788, № 1105, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Зазначений перелік є вичерпним і до нього не внесено щомісячну адресну державну допомогу до пенсії та підвищення до пенсії.
Крім того, Порядком № 5-4/4 передбачено, що відшкодування витрат Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат здійснюється на централізованому рівні.
Таким чином, заявляючи вимоги до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області про зобов'язання включити до акту щомісячної звірки сум витрат, УПФУ в Дніпровському районі обрано неналежний засіб правового захисту.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.06.2011 року та від 23.03.2010 року по справі № 10/37.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на зазначене, у суду відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача включити до актів щомісячної звірки витрати на виплату та доставку щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої Постановою № 265, та підвищення, передбаченого Постановою № 198 особам, які отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за квітень 2014 року у розмірі 13055,15 грн.
Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Отже, на підставі вищезазначених норм законодавства, встановлених судом обставин справи та наданих сторонами доказів на підтвердження своєї позиції, суд приходить до висновку, що адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення ухвалено не на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 69 - 71, 86, 94, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник