13 листопада 2014 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 13 жовтня 2014 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, повернення приміщення; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч», ОСОБА_3 про визнання права приватної власності на нежитлове приміщення,
У квітні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Сортнасіннєовоч» (далі - ВАТ «Сортнасіннєовоч») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало що 20 жовтня 1993 року ОСОБА_4 призначено на посаду начальника ВАТ «Сортнасіннєовоч». За час перебування ОСОБА_4 на посаді керівника товариства, він неодноразово укладав завідомо збиткові для підприємства договори, зокрема, ним відчужено низку нежитлових приміщень. 31 грудня 2004 року між ВАТ «Сортнасіннєовоч», в особі генерального директора ОСОБА_4, та його дружиною ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу приміщення магазину, загальною площею 17,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, ОСОБА_4, який діяв від імені ВАТ «Сортнасіннєовоч», відчужив й інше майно товариства членам своєї родини, а саме: магазин по АДРЕСА_2, по АДРЕСА_3.
ВАТ «Сортнасіннєовоч» просило визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, укладений 31 грудня 2004 року між ВАТ «Сортнасіннєовоч» та
ОСОБА_3, повернути вказане нежитлове приміщення у власність ВАТ «Сортнасіннєовоч» шляхом витребування його із володіння ОСОБА_2
У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому зазначав, що 15 квітня 2010 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення − магазину, загальною площею 17,4 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1.
Оскільки доказів зловмисної домовленості між ним та ОСОБА_3 не надано, просив визнати за ним право приватної власності на нежитлове приміщення - магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 12 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13 жовтня 2014 року, позов ВАТ «Сортнасіннеовоч» задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 31 грудня 2004 року між ВАТ «Сортнасіннєовоч» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний № 3812. Повернуто нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у власність ВАТ «Сортнасіннєовоч» шляхом витребування його із володіння ОСОБА_2 У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у позові ВАТ «Сортнасіннєовоч» відмовити, його зустрічний позов задовольнити.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.
Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.
Суди обґрунтовано, відмовили у зустрічному позові ОСОБА_2, оскільки право власності на спірний об'єкт нерухомості на час його звернення до суду зареєстровано за ОСОБА_2, тому вимога про повторне визнання такого права у судовому порядку не ґрунтується на законі.
Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, повернення приміщення; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч», ОСОБА_3 про визнання права приватної власності на нежитлове приміщення.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ О.М. Ситнік