06 листопада 2014 року м. Київ К/9991/38844/12
К/9991/42689/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційними скаргами ОСОБА_4 та Ялтинської міської ради на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012р. у справі № 2а-10745/11 за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_5 до Ялтинської міської ради, третя особа ОСОБА_4, про визнання протиправними дій, скасування рішення та визнання недійсним державного акту на право власності, -
Позивачі звернулися до Ялтинської міської ради з позовом, в якому просять суд:
- визнати протиправними дії Ялтинської міської ради щодо передання у власність у цілому ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0665 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, на землях Ялтинської міської ради;
- скасувати рішення Ялтинської міської ради № 434 від 22 липня 2009 року про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0665 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, на землях Ялтинської міської ради;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 494594, виданий 19 квітня 2010 року ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0665 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, на землях Ялтинської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Ялтинської міської ради № 434 від 22.07.2009р. та відповідним державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим ОСОБА_4, грубо порушуються їх земельні права. Рішення відповідача є таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства України, так як на підставі рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 27.04.2006р. вони стали користувачами 38/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, тому вважають, що мають право для отримання у власність відповідно 38/100 часток відповідної земельної ділянки, на якій воно розташоване, для обслуговування та належної експлуатації житлового будинку та відповідних господарських споруд. Вважають, що дії відповідача щодо прийняття цього рішення є протиправними, а тому державний акт на право власності на земельну ділянку повинен бути визнаний недійним.
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2011р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012р. постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2011р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення 26-ї сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради №434 від 22.07.2009 "Про передачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 0,0665 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, на землях Ялтинської міської ради". В решті позовних вимог відмовлено.
На постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012р. надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Ялтинською міською радою подано також подано касаційну скаргу, у якій ставиться питання про скасування постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012р. та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 56 від 24.01.1992р. ОСОБА_7 було надано для індивідуальної житлової забудови земельну ділянку АДРЕСА_1 у складі родини: ОСОБА_8 (син) та ОСОБА_9 (онук). ОСОБА_7 померла у 1993 році.
Рішенням Ялтинської міської ради № 32 від 08.06.1999р. вищевказану земельну ділянку, загальною площею 0,04 га було передано ОСОБА_10 у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1. У 2001 року ОСОБА_10 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4, яка є третьою особою у справі, а у 2002 році ОСОБА_10 помер.
Рішенням Ялтинського міського суду №2-18/06 від 27.04.2006р., яке набрало законної сили 27.03.2007р., була прийнята заява ОСОБА_4 про відмову від позову про усунення від спадщини, справу в частині даного позову було закрито. За ОСОБА_4 було визнано право користування на 2/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1, що складає 62/100 домоволодіння і складає суму 118476 грн., на плані (додаток №2 до висновку від 16.12.2004) пофарбовано у синій колір. Визнано за позивачами ОСОБА_9 та ОСОБА_5 кожному право користування на 1/6 домоволодіння АДРЕСА_1, що складає в цілому 38/100 домоволодіння і складає суму 71844 грн. В задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.
11.02.2003р. ОСОБА_4 звернулася з заявою до Ялтинського міського голови, про дачу дозволу на збір матеріалів попереднього узгодження місця розташування індивідуального житлового будинку на земельній ділянці орієнтованою площею 0,0665 га, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, оскільки земельна ділянка не була оформлена.
Розробив проект землеустрою по відводу у власність земельної ділянки, та отримав позитивні висновки усіх необхідних служб, рішенням 26-ї сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради № 434 від 22.07.2009р., був затверджений проект землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,0665 га ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, також ОСОБА_4 була передана у власність земельна ділянка площею 0,0665 га з земель Ялтинської міської ради.
19.04.2010 ОСОБА_4 був виданий державний акт серії ЯИ №494594 на право власності на земельну ділянку площею 0,0665 га, розташовану АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивачі і звернулись з даним позовом.
Суд першої інстанції розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог послався на те, що житловий будинок не належить позивачам на праві власності, отже Ялтинська міська рада не повинна була при розгляді заяви ОСОБА_4 враховувати ще інших користувачів домоволодіння, які з такими заявами не зверталися до них. Позивачі у вказаному будинку не проживають постійно, вони мають законні права вимагати від власника земельної ділянки ОСОБА_4 встановлення сервітутів, чи викупу частини земельної ділянки, для проходу до житлового будинку та обслуговування своєї частки, яка знаходиться у користуванні, та можливості її добудови. Таким чином, оскільки позивачі не зверталися з відповідними заявами до Ялтинської міської ради для отримання у власність оскаржуваної земельної ділянки, не є власниками будинку, розташованому на цій земельній ділянці, а є тільки користувачами, взагалі житловий будинок є незавершеним будівництвом, то права позивачів, при винесенні на 26-й сесії 5-го скликання Ялтинською міською радою рішення №434 від 22.07.2009р., ніяк не порушені.
Натомість суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги вмотивував свої висновки тим, що надаючи земельну ділянку у власність лише ОСОБА_4, відповідач позбавив інших користувачів житлового будинку - ОСОБА_5 та ОСОБА_9 отримати у власність або користування частину земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування належної їм частки житлового будинку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції враховуючи наступне.
Приписами ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на будівлю або споруду, що перебувають у власності іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула прав власності на будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо будівля або споруда, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то у разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Якщо юридична особа не може мати у власності земельну ділянку, до неї переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівля або споруда, на умовах оренди.
Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених, для попереднього землевласника (землекористувача).
Отже, власник об'єкту нерухомого майна має законне право на одержання у відповідному правовому статусі (у власність або у користування на умовах оренди) земельної ділянки, на якій розміщений цей об'єкт у визначеному законодавством порядку та розмірі.
Відповідно до ст. 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з приписами ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Ялтинського міського суду від 27.04.2006 по справі №2-18/06 за позивачами ОСОБА_5 та ОСОБА_9 визнано право на спадкування частини житлового будинку, зведеного їх батьком ОСОБА_10 та його дружиною ОСОБА_4 На час смерті батька ОСОБА_10 право власності на земельну ділянку, на якій розташовано не введений до експлуатації житловий будинок по АДРЕСА_1, набуто не було, але у ОСОБА_10 було право користування земельною ділянкою на підставі рішення Ялтинської міської ради №32 від 08.06.1999р. про надання земельної ділянки ОСОБА_10 для будівництва та експлуатації житлового будинку.
Забудовник житлового будинку ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після чого його сини ОСОБА_9 та ОСОБА_5 зверталися з заявою про відкриття спадкової справи щодо спадкування за законом саме житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1. За відсутністю правовстановчих документів на право власності на спадкове майно питання щодо спадкування було вирішено у судовому порядку на підставі саме судового рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 27.04.2006р.
Під час судового розгляду справи про спір про спадкове майно Ялтинська міська рада отримала заяви ОСОБА_9 та ОСОБА_5 з попередженням про наявність судового спору щодо земельної ділянки та вимогою не розглядати це питання до закінчення спору. Відповіді Ялтинського міського управління земельних ресурсів від 21.03.2003р. та Управління з питань регулювання земельних відносин Ялтинської міської ради від 16.06.2005р. є достатніми доказами того, що при зверненні будь - якою особи для оформлення спірної земельної ділянки Ялтинська міська рада та Ялтинське міське управління земельних ресурсів повинні були витребувати у такої особи відомості щодо наслідків судового розгляду спору.
Фактично право користування вказаною земельною ділянкою переходило у порядку спадкування: після смерті ОСОБА_7 - до її сина ОСОБА_10, а після смерті ОСОБА_10 - до його синів ОСОБА_9 та ОСОБА_5, та його дружини ОСОБА_4
Водночас, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що надаючи земельну ділянку у власність лише ОСОБА_4, відповідач позбавив інших користувачів житлового будинку - ОСОБА_5 та ОСОБА_9 отримати у власність або користування частину земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування належної їм частки житлового будинку. Крім того, знаходження всієї земельної ділянки лише у власності ОСОБА_4 позбавляє усіх користувачів житлового будинку, у т.ч. і ОСОБА_4, ввести його до експлуатації та зареєструвати право власності на нього у встановленому законом порядку.
Суд першої інстанції у оскаржуваній постанові посилається на те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_5, після набуття чинності рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 27.04.2006 у цивільній справі №2-18/06, не скористалися своїм правом щодо надання у власність або користування відповідної частки земельної ділянки, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Але діючий Земельний кодекс України не встановлює терміну для отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
ОСОБА_4 також не належало на час звернення з заявою та на теперішній час не належить право власності на вказаний житловий будинок, вона лише на рівних засадах з позивачами має право користування вказаним житловим будинком.
Рішення Ялтинської міської ради №434 від 22.07.2009 про надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0665 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою. АДРЕСА_1, на землях Ялтинської міської ради, суперечить положенням ч. 1 ст.377, ч.1 ст.381 Цивільного кодексу України, ст.ст. 116,120 Земельного кодексу України.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди (ч.4 ст.120 Земельного кодексу України).
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права. Доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційних скарг судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Касаційну скаргу Ялтинської міської ради - відхилити.
Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: