28 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/19521/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Телерадіокомпанії "Сумські кабельні телемережі" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 по справі № 2а-2892/10/1870
за позовом Телерадіокомпанії "Сумські кабельні телемережі" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
до Державної податкової інспекції в м. Суми
про скасування рішення, -
У березні 2010 року Товариством до суду заявлений позов про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 24.12.2009 № 0009101501/0/89486, яким позивачеві визначено штрафні санкції у сумі 1 360,00 грн. за несвоєчасне подання звітності.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати. При цьому Товариство обґрунтовує касаційну скаргу тим, що згідно ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України спір у даній справі непідвідомчий судам адміністративної юрисдикції, а тому провадження у справі має бути закрито.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності подання Товариством податкової звітності, за підсумками якої складено акт від 15.12.2009 №8789/23824241/882. На підставі цього акта Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.
У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення своєчасності подання позивачем декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2008 року, півріччя 2008 року, 3 квартал 2008 року, 11 місяців 2008 року, 2008 рік, 1 квартал 2009 року, півріччя 2009 року, 3 квартал 2009 року. Вищезазначені декларації до податкової інспекції були подані Товариством 12.01.2010, що не заперечувалось позивачем (а.с. 4-5).
Так, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, спір про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції, який є актом індивідуальної дії та безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, відноситься саме до юрисдикції адміністративного судочинства.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією на адресу позивача (м. Суми, вул. Ковпака,85 кв. 49) рекомендованими відправленнями надсилались запрошення для ознайомлення та підписання акту перевірки, акт перевірки від 15.12.2009, податкове повідомлення-рішення Державної від 24.12.2009 № 0009101501/0/89486. Проте зазначені документи Товариством не було отримано, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками "вибули" та "за вказаною адресою підприємство не знаходиться". Крім того, контролюючим органом 15.12.2008 було складено акт про неявку посадових осіб позивача, 24.12.2009 - акт про неможливість вручення акту перевірки, а 29.12.2010 - акт про неможливість вручення податкового повідомлення - рішення від 24.12.2009 № 0009101501/0/89486, яке у відповідності до вимог пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" було розміщено на дошці податкових оголошень.
Згідно довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Товариство знаходиться в м. Суми, Ковпаківський район, вул. Ковпака, 85, кв. 49.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 09.12.2009 юридична чи фактична адреса платника податків не змінювалась, відповідних змін до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України чи баз даних Державної податкової інспекції не проводилось.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Враховуючи вищезазначене та положення п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами", колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 1 360,00 грн.
За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Телерадіокомпанії "Сумські кабельні телемережі" у формі товариства з обмеженою відповідальністю відхилити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 по справі № 2а-2892/10/1870 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко