28 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/31647/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011 у справі № 2а-4822/09/0670
за позовом Малинської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступника Державної податкової інспекції у Малинському районі)
до ОСОБА_4
про стягнення 1 912,50 грн., -
У липні 2009 року Державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 1 912,50 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2009 позов задоволено.
Апеляційний адміністративний суд постановою від 04.05.2011 судове рішення першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у позові відмовив.
Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що передумовою звернення державного податкового органу до суду у цій справі була облікова картка приватного АМТ, видана Радомишльським МРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області від 04.04.2009, згідно якої відповідач є власником автомобіля САЗ - 3507 (державний номер НОМЕР_1), та довідка - розрахунку заборгованості відповідача по податку з власників транспортних засобів за період з 2006-2008 року на суму 1 912,50 грн.
Вказані обставини стали підставою для задоволення позовних вимог в суді першої інстанції.
Проте, суд апеляційної інстанції, не погодившись з позицією суду першої інстанції, зазначив, що дані облікової картки приватного АМТ не є первинним документом, що посвідчує право власності на автомобіль, як і не містять даних щодо підстави набуття ОСОБА_4 права власності на автомобіль. А згідно наданого відповідачем суду свідоцтва НОМЕР_2 про реєстрацію транспортного засобу автомобіля САЗ - 3507 (державний номер НОМЕР_1) власником даного транспортного засобу значиться ОСОБА_6.
Так, відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Статтею 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Згідно абзаців 1, 2 ст. 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
При цьому, під власним транспортним засобом (автомобілем) слід розуміти транспортний засіб (автомобіль), який належить громадянину на підставі права власності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції обґрунтовано послався на те, що позивач, на якого в силу ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається, не надав суду відповідних доказів та не довів правомірності заявлених вимог.
Із зазначеного вбачається, що суд апеляційної інстанції надав правильну правову оцінку встановленим у справі обставинам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Малинської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011 у справі № 2а-4822/09/0670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко