06 листопада 2014 року Справа № 876/6354/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2013 року у справі за позовом Луцької міської ради до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області про визнання незаконними дій державного виконавця та скасування постанови , -
В січні 2013 року позивач Луцька міська рада звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області, в якому просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Приходько А.П. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 26.12.2012 року; скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Приходько А.П. про накладення штрафу від 26.12.2012 року.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2013 року в задоволенні позову Луцької міської ради до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області про визнання незаконними дій державного виконавця та скасування постанови від 26.12.2012 року про накладення штрафу - відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою заявлені позовні вимоги задоволити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач вжив всіх можливих заходів щодо виконання рішення суду, однак з поважних причин неможливо винести на розгляд сесії міської ради питання передачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скаргаи не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі, і накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 75 цього Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
Статтею 89 Закону передбачено розмір штрафу , що накладається на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області від 26.03.2012 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду №2а-167/10, виданого 06.02.2012 року про визнання нечинним п.3 рішення Луцької міської ради №39/42 від 29 квітня 2010 року «Про припинення договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1», зобов'язано Луцьку міську раду внести на чергову сесію питання про передачу ОСОБА_3, ОСОБА_4 у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,0545 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказано боржнику самостійно виконати виконавчий лист суду в строк до 02.04.2012 року.
В добровільному порядку рішення суду боржником не виконано.
20.11.2012 року державним виконавцем було направлено Луцькій міській раді вимогу про виконання виконавчого документа та повідомлення про вжиті заходи щодо його виконання.
30.11.2012 року Луцькою міською радою було направлено державному виконавцю відповідь на вказану вимогу з роз'ясненням про неможливість винесення на розгляд сесії міської ради питання про передачу ОСОБА_3, ОСОБА_4.у власність земельної ділянки на вул. Данида Галицького,13А площею 0,0545 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в зв'язку з ненадходження від вказаних громадян установлених ст.118 ЗК України клопотань з необхідними матеріалами по земельній ділянці.
26.12.2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області винесено постанову про накладення на Луцьку міську раду штрафу в розмірі 680 грн. за невиконання рішення без поважних причин.
Зза роз'ясненням рішення в порядку ст.170 КАС України, чи встановленням порядку його виконання в порядкуст.263 КАС України боржник до суду не звертався. Крім того, боржником - позивачем у справі не надано суду доказів неможливості винесення на розгляд сесії міської ради питання виконання рішення суду. Таким чином, суд першої інстагції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено поважності причин невиконання рішення суду, дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду відповідають вимогам закону, а тому вимоги позову є безпідставними, і в їх задоволенні слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Луцької міської ради залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2013 року у справі №161/450/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя В.С. Затолочний
суддя З.М. Матковська