ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1][2]
13 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.,
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання поруки припиненою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року,
встановила:
У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати поруку за договором поруки від 18 липня 2008 року № 03.93/08-ДП1, укладеним між ним та ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», такою, що припинена.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що банк відповідно до умов кредитного договору збільшив процентну ставку за кредитом, у тому числі у зв'язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни, але без згоди поручителя та без належного повідомлення про даний факт, а тому порука відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України припинилась.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 18 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18 серпня 2014 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Свої доводи обґрунтовує тим, що суд неповно з'ясував обставини справи, зокрема не дослідив в судовому засіданні Протокол Кредитного Комітету №128 М від 15.07.2008 р., за невиконання умов якого банком було підвищено процентну ставку позичальнику з 16% до 18%, та не з'ясував дійсність його умов.
При цьому судом було неправильно застосовано норми матеріального права, що регулюють питання припинення поруки у зв'язку з збільшенням обсягу відповідальності поручителя.
Оскільки рішення про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом з 16% до 18% річних прийнято банком після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», банк збільшив процентну ставку без його згоди, повідомлення про підвищення процентної ставки він не отримував, порука відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України є припиненою.
В судовому засіданні представник відповідача ПАТ «ВТБ Банк»- Карпінський С.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, судове рішення просив залишити без змін.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились повторно, про поважність причин неявки суду не повідомили.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що умовами кредитного договору передбачено право банка підвищувати процентну ставку у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Судом установлено, що 18 липня 2008 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, яке в подальшому було перейменовано в ПАТ «ВТБ Банк», було укладено кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит в сумі 350 000 доларів США зі сплатою 16 % річних терміном до 17.07.2018 р.
У той же день на забезпечення виконання зобов'язань позичальника між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 03.93/08-ДП1.
Статтями 3, 627 ЦК України визначено свободу договору, а саме відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язань передбачені ст. 599-601, 604-609 ЦК України.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (ч. 1 ст. 559 ЦК України).
Згідно з п. 9.2 кредитного договору сторони погодили, що кредитор підвищує процентну ставку на 2% річних в порівняні з передбаченою п.1.4 процентною ставкою за цим договором, зокрема у випадку, якщо позичальником не будуть виконані додаткові умови Протоколу Кредитного Комітету №128 М від 15.07.2008р. При цьому позичальник підписанням цього договору підтверджує, що для вказаного вище застосування нової процентної ставки не вимагається підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього договору.
У відповідності до п.9.2 кредитного договору, за невиконання позичальником додаткових умов Протоколу Кредитного Комітету №128 М від 15.07.2008р. (протягом шести місяців з дня видачі кредитних коштів надати до Банку договір оренди на земельну ділянку під об'єктом забезпечення), банком було підвищено процентну ставку позичальнику з 16% до 18%.
Таким чином, визначення процентної ставки за кредитним договором на рівні 18% у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було передбачено його умовами і поручитель з такими умовами кредитного договору був ознайомлений при підписанні договору поруки, тобто у даному випадку підвищення процентної ставки відбувається унаслідок порушення договірної дисципліни і прямо передбачене кредитним договором, а не в порядку ст. 1056-1 ЦК України, згідно з якою процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.
Відповідно до п. 3.1 договору поруки передбачено, що поручитель ознайомлений з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за зобов'язаннями боржника. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення кредитного договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на те, що процентну ставку було збільшено у договірному порядку за порушення договірної дисципліни, а не у зв'язку з внесенням змін до кредитного договору у порядку ст. 651-654 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Правомірність підвищення відповідачем процентної ставки відповідно до додаткових умов Протоколу Кредитного Комітету №128 М від 15.07.2008 р., з урахуванням предмету та підстав позову, правового значення для вирішення даного спору не має.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа № 22-ц/796/12104/2014
Головуючий у суді першої інстанції: ПіхурО.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.