іменем україни
13 листопада 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Коротуна В.М.,
Штелик С.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 27 серпня 2014 року,
У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 25 листопада 2005 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (далі - АКБ «Райффайзенбанк Україна»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 44 430 дол. США. На забезпечення виконання ОСОБА_7 зобов'язань за зазначеним кредитним договором 25 листопада 2005 року між позичальником та АКБ «Райффайзенбанк Україна» було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1. 10 грудня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та позивачем було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» відступило ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги за кредитним договором від 25 листопада 2005 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, спадкоємцями після смерті останнього є його малолітні діти - ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Оскільки заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 016, 02 дол. США, що еквівалентно 231 925 грн 05 коп. залишилась не погашеною, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 27 серпня 2014 року, в задоволення позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.
Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (норма частини 2 статті 324 ЦПК України).
Положеннями частини 1 статті 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).
Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.
Враховуючи положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суди дійшли правильного висновку, що іпотечне майно під час дії вищезазначеного закону не може бути примусово відчужене.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись частиною 3 статті 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відхилити.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 27 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді:В.М. Коротун
С.П. Штелик