13 листопада 2014 року м. Київ К/800/37297/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий);
Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В.,
секретар судового засідання - Наумець О.В.;
за участю представників відповідача: Пугаченка С.В., Березняка А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора до Державного підприємства «Херсонське лісомисливське господарство» про визнання незаконним та скасування лісорубного квитка, що переглядається за касаційною скаргою Державного підприємства «Херсонське лісомисливське господарство» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року,
У вересні 2011 року Херсонський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду з позовом до ДП «Херсонське лісомисливське господарство» (Підприємство) про визнання незаконним та скасування лісорубного квитка.
Зазначав, що проведеною інспектором з охорони навколишнього природного середовища перевіркою встановлено порушення правил санітарної вирубки лісу.
Посилаючись на те, що протест прокурора на лісорубний квиток серії 02 ЛКБ від 10 березня 2011 року № 278345 Підприємством відхилено, просив визнати квиток незаконним та скасувати.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі Підприємство, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, представників відповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що 25 липня 2011 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища здійснено перевірку Підприємства, про що складено акт № 03-15/123.
У акті зазначено, що на підставі лісорубного квитка серії 02 ЛКБ від 10 березня 2011 року № 278345 здійснено санітарну вирубку лісу на території Токарівського лісництва (20 квартал 11 виділ). Інспектор дійшов висновку, що вирубка здійснена з порушенням Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 555, та наказу Держкомлісгоспу № 104 від 6 червня 2003 року. Зокрема, насадження під санітарну рубку відведено у грудні 2010 року - тобто за відсутності листя на деревах. Крім того при відведенні дерев не складалась нумераційна відомість.
26 серпня 2011 року прокурором принесено протест на лісорубний квиток. Листом від 7 вересня 2011 року Підприємство повідомило про відхилення протесту, пославшись на те, що необхідність відводу дерев узимку обумовлювалась підтопленням відповідної ділянки та необхідністю мінусової температури. Також зазначили, що в рубку відводились виключно дерева з кутом нахилу більше 30 градусів.
Задовольнивши позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Підприємство не надало доказів на підтвердження обставин, на які послалося в обґрунтування своїх заперечень. Також суди зазначили, що матеріали безперервного лісовпорядкування затверджені після видачі лісорубного квитка.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів.
Відповідно до частини першої статті 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року затверджені Санітарні правила в лісах України.
За змістом наведених Правил, санітарно-оздоровчі заходи проводяться на основі відповідних планів незалежно від віку лісонасаджень у лісах усіх груп і категорій захисності.
Санітарно-оздоровчі заходи в лісах зони радіаційного забруднення плануються і проводяться на підставі спеціальних інструкцій та рекомендацій Держлісагентства.
Плани проведення санітарно-оздоровчих заходів складаються щорічно постійними лісокористувачами за участю спеціалістів лісозахисту на основі матеріалів лісовпорядкування, санітарних та лісопатологічних обстежень, з урахуванням специфіки, ступеня і періоду пошкодження насаджень, біології деревних порід, шкідників та збудників інфекційних хвороб.
Насадження під санітарні рубки відводяться в рік здійснення цих рубок не пізніше ніж за три місяці (в період з квітня по жовтень - не пізніше одного місяця) до початку їх проведення: а) у насадженнях, пошкоджених пожежею, - не пізніше ніж через місяць після завершення її гасіння; б) у листяних насадженнях - за наявності листя на деревах, крім ділянок лісу, пошкоджених внаслідок стихійних природних явищ та техногенних впливів; в) у насадженнях, пошкоджених кореневою губкою, - з розрахунку проведення рубки тільки в морозний період (листопад - березень).
Заперечуючи доводи позивача про незаконність лісорубного квитка, Підприємство посилалось на те, що вибір дерев у рубку узимку обумовлений підтопленням відповідної ділянки.
Цей факт не підтверджено доказами. Крім того, твердження є суперечливим з огляду на те, що заготівля розпочалася лише у березні наступного року, у найбільш повенево-небезпечний період.
Також необґрунтованими є доводи відповідача про те, що у рубку відбиралися лише дерева з кутом нахилу більше 30 градусів, тому перевіряти наявність листя на деревах не було необхідності.
Як вбачається з акту перевірки, майстер лісу надав пояснення, що у рубку відводились і сухостійні дерева.
Крім того, єдиною підставою для санітарної рубки Підприємство називає внесення таксаційним інспектором до матеріалів лісовпорядкування відомостей про наявність на ділянці сухостою в розмірі 20 кубічних метрів на гектар.
При цьому, у акті перевірки зазначено, що на пнях зрубаних дерев в наявності природне поновлення та залишки листя. Це означає, що зрубані дерева не були сухостоєм.
З викладеного вбачається внутрішня суперечливість заперечень відповідача та відсутність доказів на підтвердження обставин, якими Підприємство обґрунтовує свою правову позицію.
Тому суди дійшли правильного висновку про задоволення цього позову, а доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують та не дають підстав вважати оскаржувані рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державного підприємства «Херсонське лісомисливське господарство» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді М.І.Цуркан
А.В.Єрьомін
О.В.Кравцов