04 листопада 2014 року м. Київ К/800/24586/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Мороз В.Ф.
Логвиненко А.О.
Донець О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської ради на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління соціальної політики Тернопільської ради про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_4 звернулася з позовом до Управління соціальної політики виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання поновити виплати при народженні дитини.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року, позов задоволено повністю. Визнано дії Управління щодо призупинення виплат ОСОБА_4 допомоги при народженні дитини та відмови в їх поновленні протиправними. Зобов'язано Управління поновити ОСОБА_4 виплати допомоги при народженні дитини. В касаційній скарзі, що надійшла до Вищого адміністративного суду України позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позовним вимог. Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з витягом свідоцтва про народження, ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2, її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_4.
06 червня 2012 року рішенням Тернопільського міського центру з надання допомоги позивачу призначено виплату допомоги при народженні дитини з 01 грудня 2011 року по 30 листопада 2017 рік.
19 вересня 2012 року Управлінням складено акт перевірки цільового використання державної допомоги при народженні дитини № 570, яким встановлено, що в ході обстеження цільового використання допомоги при народженні дитини за адресою по АДРЕСА_1 проживають лише батьки заявниці, жодної інформації про місце перебування дочки з дитиною вони не надають. Наказом № 69 від 19 вересня 2012 року Управлінням призупинена виплата ОСОБА_4 допомоги при народженні дитини із 01 жовтня 2012 року. Наказ прийнято на підставі встановлених Актом перевірки № 570 порушень позивачем вимог п. 13 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженого Постановою КМУ від 27 грудня 2001 року № 1751.
30 травня 2013 року листом Управління повідомило позивача про призупинення виплати допомоги при народженні дитини та відмову у поновленні виплати допомоги. Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» відповідно до Конституції України встановлений гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Згідно ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» до одного з видів державної допомоги сім'ям з дітьми відноситься допомога при народженні дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2, 10 Постанови КМУ від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» (далі - Порядку) передбачено, що державна допомога сім'ям з дітьми призначається і виплачується громадянам України - одному з батьків, опікуну, які постійно проживають з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.
Згідно п. 13 Порядку виплата допомоги припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; смерті дитини; смерті отримувача допомоги; виникнення інших обставин. Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення Управлінням перевірки цільового використання державної допомоги при народженні дитини за місцем свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та її донька були відсутні, оскільки тимчасово перебували за кордоном, а саме в Італії. Враховуючи зазначене, положення п. 13 Порядку «настання інших обставин, передбачених діючим законодавством», що слугувало підставою для зупинення виплати допомоги позивачу, не містить таку підставу для призупинення виплат, як тимчасовий виїзд батьків з дитиною за кордон.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання поновити виплати допомоги при народженні дитини, оскільки позивач має право на отримання такої допомоги і відмова відповідача у її виплаті та поновленні виплати у зв'язку з пропуском шестимісячного строку на звернення до суб'єкта владних повноважень суперечить вимогам чинного законодавства України. Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно. Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам у справі дано вірно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає. Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської ради залишити без задоволення. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року залишити - без змін.
Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянуто Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: В.Ф. Мороз
А.О. Логвиненко
О.Є Донець