04 листопада 2014 року м. Київ В/800/4711/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Пасічник С.С., Стародуба О.П., Тракало В.В., Черпака Ю.К., Штульмана І.В.,
перевіривши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_6 звернулась до суду із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2014 року у зазначеній справі.
Постановою Славутицького міського суду Київської області від 06 травня 2014 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області щодо нарахування і виплати ОСОБА_6 щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік в розмірі 120 гривень, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеній до категорії 1, яка стала інвалідом II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 1986 року по 1991 рік, протиправними. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області нарахувати і виплатити ОСОБА_6 щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з установленого ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розміру мінімальної заробітної плати на день виплати, з урахуванням суми виплаченої їй такої допомоги на 2013 рік.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області задоволено, постанову Славутицького міського суду Київської області від 06 травня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік. Зазначені норми Закону не визнані неконституційними. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - інвалідам I і II групи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення - 120 грн. Вищезазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», прийняті пізніше ніж Закон №796-XII, неконституційними не визнавалися, положення постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є чинними. Отже, відповідачем правомірно нараховано позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562. Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено на підставі п.5 ч.5 ст. 214 КАС України з огляду на необґрунтованість касаційної скарги та те, що викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права, у тому числі з порушеного позивачем питання.
В заяві про перегляд Верховним Судом України зазначеної вище ухвали Вищого адміністративного суду України ОСОБА_6 порушує питання про її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно з статтею 235 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку.
Згідно з положеннями статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.
Встановлений статтею 237 КАС України перелік підстав для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
При цьому, у пункті першому вказаної статті чітко визначено, що судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції лише одних і тих самих норм матеріального права.
Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
У заяві, що надійшла до Вищого адміністративного суду України, відповідач посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII.
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права позивач надав ухвали суддів Вищого адміністративного суду України 05 травня 2014 року №К/800/23195/14 та від 20 серпня 2014 року №К/800/45323/14, які відмовили у відкритті касаційного провадження на рішення судів, якими зобов'язано управління праці та соціального захисту населення здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2013 рік відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами.
Таким чином, зі змісту доданих до заяви судових рішень вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії для перегляду ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2014 року за заявою ОСОБА_6.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді С.С. Пасічник
О.П. Стародуб
В.В. Тракало
Ю.К. Черпак
І.В. Штульман