23 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/34397/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області про визнання дій неправомірними та покладання обов'язку внести зміни в наказ про звільнення,
У вересні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року, позов задоволено частково.
Зобов'язано відповідача внести зміни до наказу від 2 серпня 2011 року № 266 о/с «По особовому складу», якими змінено підставу звільнення позивача у відставку з пункту «а» статті 65 ( за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, на пункт «ж» статті 64 цього положення (за власним бажанням) без постановки на військовий облік. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач з 2008 року працював слідчим слідчого відділення Енергодарського міського відділу УМВС України в Запорізькій області.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області № 266 о/с від 2 серпня 2011 року позивача було звільнено з органів внутрішніх справи за п.п. «а» (за віком) п. 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Підставою для такого звільнення став поданий ОСОБА_2 21 липня 2011 року рапорт з проханням звільнити її за власним бажанням у зв'язку з одруженням та зміною місця проживання.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) в запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і які не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в районних (міських) військових комісаріатах та відповідних органах інших військових формувань.
Відповідно до ч. 5 ст. 28 Закону військовозобов'язані-жінки незалежно від присвоєних їм військових звань зараховуються до запасу другого розряду. Граничний вік перебування їх у запасі встановлюється: для осіб офіцерського складу - 50 років, для інших військовозобов'язаних-жінок - 40 років.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення).
Пунктом 65 Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку):
а) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання;
б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії.
Враховуючи зазначене, звільнення позивача за пп. «а» п. 65 Положення не відповідає змісту норми пп. «а» п. 65 Положення, оскільки на дату звільнення ОСОБА_2 досягла віку 24 роки 4 місяці, який не є граничним для перебування в запасі згідно Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За п.п. «ж» п. 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків. Звільнення з органів внутрішніх справ за цією нормою можливе лише із постановленням на військовий облік. Разом з тим, постановка на військовий облік позивача є неможливою, оскільки позивач не набув військово-облікову спеціальність та не має відповідного військового звання.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Вказане Положення про проходження служби затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, тобто до проголошення Україною незалежності. Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» визначено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Аналізуючи приведене законодавство, нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини, та ту обставину, що норма пп. «ж» п. 64 Положення в частині неможливості її застосування до жінок, які не отримали військово-облікову спеціальність та військове звання, є дискримінаційною, оскільки фактично позбавляє цих жінок права бути звільненими з органів внутрішніх справ за власним бажанням, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення даного позову, оскільки вказана норма підлягає застосуванню на території України до жінок, які не отримали військово-облікову спеціальність та військове звання, без обмежень щодо необхідності постановки на військовий облік.
Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд,
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
Т.О. Лиска
І.Я. Олендер