06 листопада 2014 року м. Київ К/9991/37459/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі №2а-2359/10/1870 за позовом Заступника прокурора Сумської області до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування свідоцтва,
У лютому 2010 року Заступник прокурора Сумської області звернувся з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних нормі правил від 12.08.2009 року №18000135.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем під час видачі свідоцтва №18000135 від 12.08.2009 року були порушені вимоги законодавства, зокрема ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України та п.3.25 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських та сільських поселень».
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Скасовано свідоцтво Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил № 18000135 від 12.08.2009 року.
Не погоджуючись з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.
24.07.2012 року до Вищого адміністративного суду надійшло клопотання від ОСОБА_5 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача. Водночас, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 р. ОСОБА_5 вже було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області було видано свідоцтво №18000135 від 12.08.2009 року про відповідність вбудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
Прокуратурою Сумської області 30.12.2009 року внесений протест №07/1-66, згідно якого прокурор вимагав скасувати свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державний стандартів, будівельних норм і правил №18000135 від 12.08.2009 року, як незаконне.
Листом від 20.01.2010 року №7/18-110 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області відхилила протест заступника прокурора Сумської області №07/1-66 від 30.12.2009 року.
Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову з тих підстав, що свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державний стандартів, будівельних норм і правил №18000135 від 12.08.2009 року було видане Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області відповідно до вимог чинного законодавства.
Між тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про порушення Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області вимог ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України та п.3.25 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських та сільських поселень» під час видачі оскаржуваного свідоцтва.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим висновок суду апеляційного інстанції про задоволення позову, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Згідно з п.1 ч.2 ст.20 цього Закону при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи .
Згідно з Положенням про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві і м. Севастополі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.11.2007 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.12.2007 року за № 1361/14628, передбачено, що основними завданнями інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері будівництва, містобудування та архітектури; виконання в межах компетенції дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Відповідно до ч.1 ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (далі - свідоцтво), що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Для одержання свідоцтва замовник або уповноважена ним особа подає до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка надала дозвіл на виконання будівельних робіт, письмову заяву, до якої додаються: проектна документація, затверджена у встановленому законодавством порядку; акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою компанією (у разі, якщо об'єкт застрахований).
Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
Пунктом 14 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. №923, визначено, що підставами для відмови у видачі сертифіката відповідності є: неподання документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність закінченого будівництвом об'єкта погодженій і затвердженій проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.
Так, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області був наданий дозвіл ОСОБА_4 на виконання будівельних робіт від 12.08.2008 р. №435/2008 з будівництва житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1.
Проте, перевіркою Державної інспекції з контрою за використанням і охороною земель у Сумській області встановлено, що ОСОБА_4 при будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 самовільно зайняв частину суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2, яка на праві власності належить ОСОБА_5 Загальна площа самовільно зайнятої ОСОБА_4 земельної ділянки під збудованим житловим будинком становить 1,5 м (0,15м X 10,0м).
Згідно з п.3.25 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських та сільських поселень» «для ухода за строениями и осуществления их текущего ремонта расстояние до соседней границы участка от наиболее выступающей конструкции стены следует принимать не менее 1,0 м».
Тобто, при будівництві житлового будинку ОСОБА_4 було порушено державні будівельні норми.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на те, що вирішення земельних питань не відноситься до компетенції Державної архітектурно-будівельної інспекції та її територіальних органів, оскільки відповідно до ч.2 ст.30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції, станом на час прийняття оскаржуваного свідоцтва) свідоцтво - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що видача ОСОБА_4 свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державний стандартів, будівельних норм і правил №18000135 від 12.08.2009 року протиправною, оскільки порушує вимоги земельного законодавства та будівельні норми.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: