16 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/81688/12
К/800/475/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олендера І.Я.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Чопської митниці про скасування наказу,-
У квітні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати наказ Державної митної служби України №363-к від 10.03.2011 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах та поновити його на посаді заступника начальника Ужгородської митниці з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 березня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби №363-к від 10.03.2011 року в частині звільнення позивача зі служби в митних органах і поновлено його на державній службі в митних органах України з 11.03.2011 року на займаній до звільнення посаді з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу з 11.03.2011 року по 2.03.2012 року.
В касаційних скаргах Чопська митниця та Державна митна служба України, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення цих судів і відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач перебував на державній службі в митних органах на посаді першого заступника начальника Ужгородської митниці і здійснював виїзди за кордон без відповідного повідомлення керівництва митного органу та проходження інструктажу: з 21.06.2010 року по 29.06.2010 року; з 13.07.2010 року по 15.07.2010 року; 26.08.2010 року; 23.10.2010 року; 25.10.2010 року та 4.11.2010 року, а також в період непрацездатності: з 8.07.2010 року по 14.08.2010 року; з 15.10.2010 року по 1.01.2011 року; з 30.10.2010 року по 9.12.2010 року.
Згідно листа Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України №14/7491 від 3.03.2011 року позивач перебував за кордоном в період тимчасової непрацездатності.
Позивач мав доступ до державної таємниці, який було скасовано наказом Державної митної служби України №366 від 16.04.2010 року.
Відповідно до наказу Державної митної служби України №363-к від 10.03.2011 року було припинено перебування позивача на державній службі в митних органах України згідно до п.6. ч. 1 ст. 30 Закону України від 16.12.1993 року №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII) за порушення Присяги державних службовців і цей наказ відповідача №363-к від 10.03.2011 року мотивований систематичним порушенням позивачем вимог ст. 28 Закону України «Про державну таємницю», а також пунктів 119,651 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1561-12 від 2.10.2003 року.
Згідно ч. 1 ст. 413 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК) особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 30 Закону № 3723-XII передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.
Текст Присяги наведено у ч. 2 ст. 17 Закону №3723-XII: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримуватись Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".
Виходячи зі змісту тексту Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги, а тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, в той час як дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.
Частиною другою цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону №3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим Законом, якщо інше не передбачено законами України.
Згідно із ст. 408 МК правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом і лише в частині, що ним не регулюється - Законом №3723-XII.
Відповідно до частини другої ст. 410 МК у митній службі України діє Дисциплінарний статут, який затверджується законом.
В абзаці першому преамбули Статуту зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.
При цьому в абзаці другому преамбули Статуту вказано, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону № 3723-XII.
Закон України «Про державну таємницю» регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.
Згідно абзацу 6 ст. 28 Закону «Про державну таємницю» громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов'язаний: повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України.
Відповідно до ст. 21 Статуту порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
Згідно ст. 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.
Системний аналіз спеціальних і загальних норм, наведених у ст. 21 ч. 1 ст. 22 Статуту, ст.ст.14, 17, 30 Закону №3723-XII, свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у ч. 2 ст.22 Статуту, ч. 2 ст. 9 Закону №3723-XII, найбільш суворим з яких є звільнення. У пункті 6 частини першої статті 30 Закону №3723-XII визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.
Отже, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.
Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушення.
Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які, задовольняючи частково позов, правильно виходили з того, що в діях позивача відсутні систематичні порушення вимог ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» , а тому це не може бути підставою для припинення державної служби, оскільки припинення державної служби на підставі п.6 ч.1 ст. 30 Закону № 3723-ХІІ є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності.
Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230,231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Чопської митниці та Державної митної служби України залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 березня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
Т.О. Лиска
І.Я.Олендер