Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
13 листопада 2014 р. № 820/18121/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лук'яненко М.О.,
за участю секретаря судового засідання Звягіна Я.І.,
представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: зобов'язати головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області вчинити дії щодо обміну посвідки на постійне проживання в Україні гр. СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., у зв'язку з досягненням нею 45-річного віку.
В обґрунтування позову, позивач зазначила, що звернулась із заявою до відповідача у встановленому законодавством України порядку з проханням обміняти бланк посвідки на постійне проживання в Україні, однак, в порушення вимог діючого законодавства головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області безпідставно відмовило громадянці В'єтнаму у зміні посвідки на постійне проживання у зв'язку з досягненням позивачем 45-річного віку та поставлені відповідної відмітки в паспортному документі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив ухвалити рішення, яким позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, де вказав, що посвідка на постійне місце проживання на території України НОМЕР_1 від 11.03.2003 року ВГІРФО ГУМВС України в Луганській області скасована , та на даний час є недійсною та підлягає вилученню відповідно до ст. 13 Закону України "Про імміграцію". Окрім іншого, просив суд слухати справу за відсутності уповноваженого представника головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області.
Суд, вислухавши позицію представника позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що громадянці В'єтнаму ОСОБА_2 рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Луганській області на підставі Закону України "Про імміграцію" надано посвідку на постійне проживання в Україні серія НОМЕР_1 від 11.03.2003 року.
На підставі висновку від 11.03.2003 року УГІРФО ГУМВС України у Харківській області позивачу 24.11.2009 року видано посвідку на постійне місце проживання серії НОМЕР_2 (а.с. 6).
З посвідки на постійне місце проживання, встановлено місце реєстрації позивача: АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Судом з листа №34/2699 з'ясовано, що рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Луганській області скасовано позивачу посвідку на постійне місце проживання в Україні серія НОМЕР_1 від 11.03.2003 року (а.с. 10-11).
З пояснень наданих представником позивача встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до відповідача із заявою про обмін посвідки на постійне проживання до ГУ ДМС України в Харківській області відповідно до п.22 "Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №251 від 28.03.2012 року.
Листом від 11.09.2014 року №17078 відповідач повідомив ОСОБА_2 про те, що її посвідка на постійне місце проживання в Україні скасована (а.с. 9).
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства передбачений Законом України "Про імміграцію".
Відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМ України №251 від 28.03.2012 року визначено механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.
Згідно п.9 Порядку строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку.
Пунктом 18 Порядку визначено, що посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію".
Відмовляючи в обміні бланку посвідки на постійне місце проживання та поставлення відмітки, встановленого зразку, про наявність дозволу на постійне проживання в Україні у паспортному документі, головним управління Державної міграційної служби в Харківській області у своїх листах від 02.12.2013 року та від 12.12.2013 року не зазначено жодних із підстав, перелічених у Положенні від 28.03.2012 року №251 для не виконання дій щодо здійснення обміну бланку посвідки та поставлення відмітки про наявність дозволу на постійне проживання в Україні у паспортному документі.
Відповідно до пп. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою КМ України № 1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до ст. 13 Закону України "Про імміграцію".
За правилами ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
В силу приписів ст. 13 вище вказаного закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.
Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.
Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного вище, суд прийшов до висновку, що відповідачем правомірно відмовлено в обміні посвідки на постійне місце проживання в Україні, оскільки посвідка на постійне місце проживання позивача серії НОМЕР_1 від 11.03.2003 року скасована ВГІРФО ГУМВС України у Луганській області на підставі ст. 13 Закону України "Про імміграцію".
Приймаючи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи в обміні посвідки діяв у межах, спосіб та у порядок визначеному діючим законодавством України, а тому позов громадянки ОСОБА_2 до головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не пілягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2014 року.
Суддя М.О.Лук'яненко