Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
13 листопада 2014 р. № 820/17483/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єгупенко В.В., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області,
про визнання протиправним та скасування висновку , -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати протиправним та скасувати Висновок розгляду матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання від 27.06.2012р. прийнятий Управлінням громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві відносно громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 11.09.2014р. гр. отримав в ГУ ДМС України в Харківській області спірний Висновок від 27.06.2012 р., прийнятий Управлінням громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, яким його визнано таким, що не мав дозволу на імміграцію в Україну. На підставі вказаного висновку, визнано неправомірною та вирішено вилучити посвідку на постійне проживання, серії НОМЕР_1, від 18.12.2003 року., а відмітку про наявність дозволу на постійне проживання в Україні у паспортному документі ОСОБА_1 анулювати. Вирішено привести статус перебування позивача в Україні у відповідність до прийнятого рішення. Позивач вважає вказане рішення УГІРФО ГУ МВС України в м. Києві від 27.06.2012 р. протиправним та незаконним, прийнятим в порушення норм чинного законодавства, таким, що порушує його права і свободи як іноземця та право на постійне проживання в Україні разом зі своєю сім'єю на законних підставах.
Позивач стверджує, що прибув в Україну у 1991р. з метою працевлаштування і з 1991 р. по 1993р. працював на Житомирському ВАТ "Льонотекс", залишилася проживати в Україні. Керівництвом УГІРФО ГУ МВС України в м. Києві 24.07.2003 на підставі його заяви було прийнято рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання відповідно до абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію". Дане рішення на теперішній час не скасовано, є дійсним. Приймаючи спірне рішення від 27.06.2012 р. про правомірність оформлення посвідки на постійне проживання відповідач не запросив позивача для надання особистих пояснень та не надіслав копію висновку, чим порушив її права на захист своїх інтересів.
У паспорті ОСОБА_1, серії НОМЕР_2, проставлена відмітка "дозволено постійне проживання в Україні" від 18.12.2003р., яка не анульована до теперішнього часу. Посвідка на постійне проживання, серії НОМЕР_1 від 18.12.2003 р., видана УГІРФО ГУ МВС України в м. Києві не вилучалась. У зв'язку з переїздом позивача до м. Харкова, дана посвідка була замінена на посвідку, серії НОМЕР_3, котра була видана УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області 01.09.2008 р, яка також не вилучалась. З 2003 року позивач проживає в м. Харкові та одержав ІНН, зареєструвався як ФО-П та здійснює підприємницьку діяльність на ТЦ "Барабашово". У вересні 2004р. позивач придбав у власність квартиру АДРЕСА_1, в якій проживає разом з дружиною та чотирма дітьми. Отже, висновок відповідача незаконно позбавляє позивача права на постійне проживання в Україні та порушує його права як іноземця та батька, змушуючи його виїхати з України та покинути свою сім'ю.
Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, у судове засідання не прибув, надавши через канцелярію суду заяву, в якій просив суд розглядати справу без його присутності.
Представники відповідача та третьої особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності, а також заперечень на розовну заяву не надали.
Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Як вбачається з Висновку УГІРФО ГУМВС України в м. Києві від 27.06.2012 р. (а.с. 6-7), позивач - громадянин В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., прибув в Україну у 1991р. з метою працевлаштування і з 1991 р. по 1993р. працював на Житомирському ВАТ "Льонотекс", залишилася проживати в Україні.
Керівництвом УГІРФО ГУ МВС України в м. Києві 24.07.2003 на підставі його заяви було прийнято рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання відповідно до абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію".
У паспорті ОСОБА_1, серії НОМЕР_2, проставлена відмітка "дозволено постійне проживання в Україні" від 18.12.2003р., яка не анульована до теперішнього часу (а.с.10-11).
У зв'язку з переїздом позивача до м. Харкова, 01.09.2008 р. згадана вище посвідка була замінена на посвідку на постійне проживання в Україні, серії НОМЕР_3. В даній посвідці також міститься відмітка про місце реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.9).
УГІРФО ГУ МВС України в м. Києві 27.06.2012 року складено спірний Висновок, яким інспектор вважала би: 1) визнати гр. В'єтнаму ОСОБА_1 таким, що не мав дозволу на імміграцію в Україну; 2) посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 18.12.2003р. визнати неправомірно виданою та вилучити; 3) анулювати відмітку про наявність дозволу на постійне проживання в Україні у паспортному документі гр. В'єтнаму ОСОБА_1; 4) привести статус перебування зазначеного іноземця у відповідність до прийнятого рішення ; 4) надіслати інформацію до ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області(а.с.6-7).
Як вбачається з супровідного листа ГУ ДМС України в Харківській області № 17670 (а.с. 8), на адресу позивача спірний висновок був надісланий 19.09.2014р. після її звернення до ДМС.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення суд зазначає, що статтею 19 Конституції України на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб покладений обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Стаття 26 Конституції України гарантує, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію".
Так, відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.
Відповідно абз.4 п.4 Прикінцевих Положень Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.
Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.
Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".
Суд звертає увагу на те, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні Відділ УГІРФО ГУМВС України в м. Києві проводив перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявив та надав позивачу посвідку на постійне проживання в Україні.
Разом з тим, цією ж нормою Закону відповідач обґрунтовує прийняття протилежного рішення - Висновку про скасування посвідки на постійне проживання від 27.06.2012р. (а.с. 6-7).
Судом не встановлено, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію.
З'ясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд доходить висновку, що суб'єктом владних повноважень не наведено жодних правових підстав, з якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні гр. ОСОБА_1.
Юридична обставина, з якою закон пов'язує виникнення певних прав особи зворотної дії не має. Фактична підстава, на яку посилається відповідач, мала існувати на момент первісного рішення про надання дозволу на імміграцію позивача та видачу посвідки.
Згідно зі ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Проте, доказів отримання позивачем посвідки на постійне проживання у не передбаченому законом порядку відповідач суду не надав.
Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити, адже обґрунтованість заявленої вимоги підтверджена добутими судом і долученими до матеріалів справи доказами.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 128, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про визнання протиправним та скасування висновку - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Висновок розгляду матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання від 27.06.2012 р. прийнятий Управлінням громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві відносно громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Єгупенко В.В.