Справа № 815/6174/14
14 листопада 2014 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до Головного управління Державної санітарної епідеміологічної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ № 108 від 30.09.2014 р. «Про здійснення позапланового заходу»; визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення 09.10.2014 р. позапланового заходу - перевірки дотримання вимог санітарного законодавства ТОВ «Інтертелеком», - на підставі спірного наказу, та щодо вимог надання дозволу на проведення діагностичних, експериментальних, випробувальних, вимірювальних робіт на підприємствах, в установах та організаціях, діяльність яких пов'язана з використанням джерел неіонізуючого випромінювання, на базову станцію мобільного зв'язку, яка встановлена на даху будинку по АДРЕСА_1.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що всупереч ст.31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» ГУ Державної санітарної епідеміологічної служби у Кіровоградській області прийнятий наказ «Про здійснення позапланового заходу» від 30.09.2014 р. № 108, оскільки відповідний дозвіл Кабінету Міністрів України на здійснення позапланового заходу не видавався. Крім того, при проведенні перевірки відповідачем неправомірно витребувано дозвіл на проведення діагностичних, експериментальних, випробувальних, вимірювальних робіт на підприємствах, в установах та організаціях, діяльність яких пов'язана з використанням джерел іонізуючого випромінювання, адже на теперішній час на існує відповідних органів, які уповноважені видавати вказані дозволи, та не розроблений порядок їх видачі.
До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.
Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Згідно наданих факсом до суду заперечень, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову, зважаючи на правомірність проведеної перевірки, яка здійснена на підставі доручення з урядової гарячої лінії Кабінету Міністрів України щодо розгляду звернення громадянки ОСОБА_1 з питань функціонування мереж мобільного зв'язку. При цьому форми дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірок не затверджено, отже вищезазначене доручення є достатнім для здійснення контрольного заходу. Зважаючи на правомірність оскаржуваного наказу та проведеної перевірки, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що 25 вересня 2014 року на адресу Головного управління Держсанепідслужби у Кіровоградській області з Державної санітарно-епідеміологічної служби України надійшло звернення громадянки ОСОБА_1, яке в свою чергу, надійшло на Урядову гарячу лінію, щодо ймовірного негативного впливу на стан здоров'я ретрансляторів мобільного зв'язку, що встановлені на даху будинку по АДРЕСА_1, та лист з Держсанепідслужби України з вимогою вжити заходів реагування відповідно до вимог чинного законодавства.
На підставі вищезазначеного наказом ГУ Держсанепідслужби у Кіровоградській області від 30.08.2014 р. № 108 призначено позапланову перевірку (09.10.2014 р.) дотримання вимог санітарного законодавства ТОВ «Інтертелеком» за місцем розташування базової станції мобільного зв'язку, яка встановлена на даху будинку по АДРЕСА_1.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позов не підлягаючим задоволенню, з огляду на наступне.
Як на підставу для скасування спірного наказу, позивач послався на ст.31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», якою установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Перелік державних інспекцій та інших контролюючих органів, яким надається дозвіл Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців визначено постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 р. № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами». При цьому, до вказаного переліку включена Держсанепідслужба.
Пунктом 1 Постанови № 408 установлено, що такий дозвіл здійснюється шляхом прийняття відповідного розпорядження, тому суд відхиляє доводи відповідача, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, щодо фактичної відсутності форми такого дозволу.
В той же час, вирішуючи спір, суд враховує, що наказ ГУ Держсанепідслужби у Кіровоградській області від 30.08.2014 р. № 108 реалізований шляхом проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 09.10.2014 р. При цьому з акту перевірки вбачається, що підприємство направило до перевірки уповноважену особу з документами для перевірки, добровільно допустило перевіряючих до перевірки, не зазначивши в самому акті будь-яких заперечень як щодо підстав проведення перевірки, процесу її проведення, так і щодо відображених в акті за її результатами висновками.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 24.12.2010 року у справі № 21-25а10 за позовом ТОВ «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька, - підконтрольний суб'єкт, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевіряється контролюючими органами.
Отже, за висновком Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки підконтрольний суб'єкт може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні/проведенні перевірки.
При цьому відповідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Крім того, Вищий адміністративний суд України у постанові № К/800/29102/13 від 19.12.2013 року висловив правову позицію, згідно з якою позови підконтрольних суб'єктів, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав підконтрольного суб'єкта, оскільки після проведення перевірки права підконтрольного суб'єкта порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Таким чином, встановивши, що позивач фактично допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки на підставі спірного наказу, а отже не використав своє право недопуску посадових осіб до проведення перевірки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу.
Крім того, суд враховує, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки є похідними від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування самого наказу.
З огляду на те, що судом встановлено, що наказ № 108 від 30.09.2014 р. «Про здійснення позапланового заходу» вже вичерпав свою дію та перевірка на підставі даного наказу вже проведена, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача з проведення перевірки відповідно до вказаного наказу.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги правові позиції судових установ найвищих інстанцій, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту прав, які він вважає порушеними, не відповідає законодавству, позаяк факт проведення перевірки та стверджувані ним обставини не спроможні порушити права особи та складаються виключно на реалізацію компетенції суб'єкта владних повноважень.
Натомість оцінка висновків за актом перевірки, який є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення, і оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження відповідних актів індивідуальної дії, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Таким чином, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.128, 158-163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до Головного управління Державної санітарної епідеміологічної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Суддя ____________ І.В. Завальнюк