Справа № 168/896/14
Провадження № 2/168/249/14
14.11.2014 р. Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Хаврони О.Й.,
з участю секретаря - Ковальчука А.А.
представника служби у справах дітей Нікітюк Ю.П.
прокурора Нечаї О.П.
відповідача ОСОБА_2
третьої особи ОСОБА_3
розглянувши в смт.Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні справу за позовом органу опіки та піклування Старовижівської районної державної адміністрації в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав,
встановив:
Орган опіки та піклування Старовижівської районної державної адміністрації просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_2 та стягнути з нього аліменти на утримання дитини у розмірі 100 грн. щомісячно з індексацією. Позов обґрунтовано тим, що шлюб між батьками неповнолітнього ОСОБА_2 розірвано у 2009 р., у 2011 р. ОСОБА_5 (мати ОСОБА_2 та ОСОБА_3.) переїхала з двома синами на проживання в с.Вартиківці Кельменецького району Чернівецької області, у вересні 2014 р. мати ОСОБА_2 померла, ОСОБА_2 проживає зі старшим повнолітнім братом. З 2011 р. (з часу переїзду) відповідач не займається вихованням неповнолітнього сина ОСОБА_7, не цікавиться його життям, здоров'ям та навчанням, таким чином свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками.
У судовому засіданні представник органу опіки і піклування ОСОБА_1 позов підтримала повністю з наведених в позові підстав.
Відповідач у судовому засіданні проти позбавлення його батьківських прав заперечував, попросив дати йому шанс виправити ситуацію, суду пояснив, що після розірвання шлюбу позивач із сином ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (який є повнолітнім) переїхала проживати в іншу область, а наймолодший син проживає з ним в с. Смолярі. Він не може поїхати в Чернівецьку область, оскільки не має коштів і крім того, доглядає матір похилого віку, спілкується телефоном із старшим сином ОСОБА_8, намагався також спілкуватись із сином ОСОБА_7, однак останній відмовляється категорично від спілкування, також неодноразово пропонував дітям переїхати до нього, на що вони відмовляються, коли діти приїжджали в с.Смолярі він давав їм продукти, давав колишній дружині гроші, однак вона від їх утримання в подальшому відмовилась. Ствердив, що не ухилявся від виховання сина, причиною стало небажання сина з ним спілкуватись, обіцяє відновити стосунки з сином та просить надати йому таку можливість.
Прокурор Нечая О.П., що вступив у справу на підставі ст. 45 ЦПК України, в судовому засіданні позов заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що підставою для позбавлення батьківських прав є свідоме ухилення особи від виконання батьківських обов'язків, однак у судовому засіданні встановлено, що відповідач надавав матеріальну допомогу матері ОСОБА_2, також пропонував дітям переїхати проживати до нього, з ним проживає весь час наймолодший син, відповідач спілкується із найстаршим сином ОСОБА_8, також намагався відновити контакт із сином ОСОБА_7, проте останній відмовлявся від спілкування, чим створював перешкоди їхньому спілкуванню, обіцяє в виправити ситуацію. Вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_2 не є доцільним та немає підстав для задоволення позову про стягнення аліментів.
Третя особа ОСОБА_3 в суду пояснив, що проживає з братом ОСОБА_2 в будинку, придбаному їх матір'ю, з часу переїзду в Чернівецьку область батько до них не приїжджав, спілкувався по телефону, не хоче спілкуватись з батьком, а телефонує до брата ОСОБА_9, аліментів від батька на утримання брата не потребує.
Неповнолітній ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що після переїзду в Чернівецьку область батькові не телефонував, батько жодного разу до них не приїжджав, відмовлявся спілкуватись з батьком по телефону коли той телефонував, в тому числі на телефон старшого брата ОСОБА_8 зазначив, що не хоче спілкуватись із батьком, не потребує від нього коштів, просить позбавити батька батьківських прав.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову в позові з таких підстав.
ОСОБА_4 є батьком неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6), мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.13), шлюб між батьками було розірвано 15.07.2009 р. (а.с.12).
ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9) з повнолітнім братом ОСОБА_3
Відповідач ОСОБА_4 проживає в с.Смолярі Старовижівського району з матір'ю 1930 р.н. та молодшим сином ОСОБА_9, характеризується задовільно (а.с.7-8, 18).
Згідно з актом обстеження умов проживання відповідач проживає в с.Смолярі Старовижівського району в задовільних умовах разом з матір'ю, 1930 року народження, яка є пенсіонером, і наймолодшим сином ОСОБА_10 (а.с.18).
Суд може вирішити питання про стягнення аліментів одночасно з позбавленням батьківських прав (ст. 166 СК).
Як встановлено, з позовами про стягнення аліментів з відповідача на утримання дітей їх мати не зверталась. У судовому засіданні відповідач ствердив, що платив гроші колишній дружині, яка в подальшому від них відмовилась, крім того, давав дітям продукти, тобто частково виконував обов'язок щодо утримання дитини з урахуванням стану його матеріального забезпечення.
Відповідно до ч.4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Ст.164 СК України передбачає підстави для позбавлення батьківських прав. Так, згідно з п.2 ч.1 цієї статті, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 пункту 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до роз'яснень п.15 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та з'ясовувати позицію й обґрунтування відповідача.
Згідно з ч.4 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч.5 ст.19 СК України).
При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).
В матеріалах справи наявний висновок Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області від 25.09.2014 року №01-31/2076, який вказує про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_2
Проте, суд не може погодитись з даним висновком. Даний висновок наданий на підставі матеріалів, зібраних органом опіки та піклування. В акті обстеження умов проживання відповідача зокрема зазначено, що з його слів він погоджується на позбавлення батьківських прав, однак окремо пояснення в відповідача щодо його участі у вихованні дитини та щодо відносин, які склались із сином, не відбирались, на засідання органу опіки і піклування не викликався і він не був присутній, у судовому засіданні дав пояснення, як спростовують цей висновок.
Незважаючи на те, що відповідач не спілкується з дитиною, не з'являється за місцем проживання і навчання дитини, не в повному обсязі виконує свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, проте, судом встановлено, що неналежне виконання батьківських обов'язків останнім зумовлене життєвими обставинами відповідача, в тому числі тяжким характером стосунків з його сином ОСОБА_7, крім того, він не може залишити без догляду на тривалий час матір похилого віку і відлучитись за межі району.
На момент розгляду справи встановлено, що відповідач до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків не притягувався, Враховує суд також і ту обставину, що мати неповнолітнього з позовами про стягнення аліментів на утримання дітей чи про позбавлення батьківських прав не зверталась, в судовому засіданні пояснив, що хоч і не належно відносився до своїх батьківських обов'язків через неприязні відносини з сином, віддаленість від місця проживання дитини (Чернівецька та Волинська області), проте на сьогоднішній день він обіцяє відновити стосунки з сином та брати участь у його вихованні.
Таким чином, слід надати можливість відповідачу змінити своє ставлення до виконання батьківських обов'язків, оскільки родинні стосунки між батьком та сином з часом можуть налагодитися.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН № 44/25 від 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків.
Обставини, на які посилається позивач, не можуть бути підставами для позбавлення відповідача батьківських прав. Крім цього, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
Також судом в силу вимог ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» враховано рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни проти України», де зазначено, що такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися в контексті позитивного обов'язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою.
За таких обставин справи, а також враховуючи те, що відповідач в судовому засіданні пообіцяв змінити своє ставлення та відношення до виховання сина, суд дійшов висновку, що певна вина відповідача у неналежному виконанні своїх батьківських обов'язків відносно його малолітнього сина є, однак вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача є передчасним, оскільки змінити його поведінку в кращу сторону можливо, а тому в позові слід відмовити.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім"ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 пункту 18 вищезгаданої постанови, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Виходячи із вимог зазначеного Закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, з метою реалізації права дитини на піклування батьків, та обіцянки відповідача про зміну його відношення до сина в кращу сторону, суд дійшов висновку, що дитину не слід позбавляти батьківського піклування, а відповідача батьківських прав, попередивши його про необхідність змінити ставлення до виховання сина.
Керуючись ст. 164 СК, ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову відмовити.
Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_2.
Покласти на службу у справах дітей Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області контроль за виконанням ОСОБА_4 своїх батьківських обов'язків.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О. Й. Хаврона