Справа № 161/14079/14-ц
Провадження № 2/161/4179/14
10 листопада 2014 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі головуючого судді - Присяжнюк Л.М.,
при секретарі - Фурман Ю.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу, -
ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу. Вказує, що відповідно до договору позики коштів від 19.08.2013 року відповідач ОСОБА_2 взяв в борг у нього кошти на загальну суму 48000 грн., із зобов'язанням повернути кошти у визначені договором розмірах, строки і порядку зі сплатою процентів із розрахунку потрійної облікової ставки НБУ. Позичені кошти мав повертати по 2000 грн. щомісячно до 18.02.2014 року на загальну суму 6000 грн., а з 19.02.2014 року по 19 серпня 2014 року - по 7000 грн. на загальну суму 42000 грн. 19.08.2013 року між ним та ОСОБА_5, і ОСОБА_6 було укладено договори поруки. Протягом трьох місяців відповідач ОСОБА_4 сплачено кошти на 6000 грн. пізніше поручителем ОСОБА_2 виплачено 23.04.2014 року, 20.07.2014 року ще 21000 грн. Станом на 20.08.2014 року борг становить 21000 грн. Просить солідарно стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на свою користь борг в розмірі 21000 грн., 8834 грн. процентів за користування чужими коштами, 6300 грн. пені, 2646 грн. інфляційних, покласти на відповідачів судові витрати.
Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, обставини щодо сплати відповідачем ОСОБА_2 боргу в розмірі 9000 грн. не заперечив, просив врахувати їх при ухваленні рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав, вказав, що 12.10.2014 року сплатив добровільно позивачу ще 9000 грн.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, хоча повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи належним чином, заперечень чи пояснень по суті заявлених вимог не подали.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши подані суду докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 19.08.2013 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір позики грошей, відповідно до умов якого позивач передав у власність, а відповідач ОСОБА_4 прийняв 48000 грн. з зобов'язанням повернути кошти у визначені цим договором розмірі, строки і порядку та зі сплатою процентів за користування чужими коштами (а.с.9). Із п. 3 вищевказаного договору встановлено, що сума позики надана на 12-ти місячний строк, має бути повернута: з 19.11.2013 року помісячно в сумі 2000 грн. щомісячно, по 18.02.2014 року на загальну суму боргу 6000 грн. готівкою; з 19.02.2014 року помісячно в сумі 7000 грн. щомісячно, по 19.08.2014 року на загальну суму боргу 42000 грн.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання за вищевказаним договором позики належним чином не виконує. Станом на 29.08.2014 року заборгованість становить: 21000 грн. несплаченого кредиту, 6300 грн. пені, 8834 грн. процентів за користування коштами, 2646 грн. інфляційних втрат (а.с.3-4).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Із змісту ст. 625 ЦК України вбачається, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі й сплата неустойки.
Згідно п.8 договору позики вбачається, що за прострочення виконання зобов'язань за цим договором позичальник виплачує пеню в розмірі 0,5 % відсотка від простроченої уми за кожен день прострочення, а сума несплаченої позики має бути виплачена з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції.
В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, між позивачем, відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договори поруки від 19.08.2013 року, у відповідно до умов яких останні зобов'язалися перед ОСОБА_3 відповідати за невиконання відповідачем ОСОБА_4 зобов'язання, згідно договору позики грошей від 19.08.2013 року на суму боргу 48000 грн., а їх відповідальність перед кредитором є солідарною (а.с.7-8).
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 12.10.2014 року сплатив позивачу 9000 грн., вказані обставини представником позивача не заперечувались, таким чином суд приходить до висновку, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачами зобов'язань із останніх слід стягнути солідарно 29780 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути по 129 грн. судового збору з кожного.
Керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 174, 212-215ЦПК України, на підставі ст.ст. 526-527, 553-554, 610, 611, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики коштів від 19 серпня 2013 року заборгованість в розмірі 29780 (двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят) гривень, в т.ч. суму несплаченої позики в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень, проценти за користування чужими коштами в розмірі 8834 (вісім тисяч вісімсот тридцять чотири) гривні, пеню в розмірі 6300 (шість тисяч триста) гривень, інфляційні втрати в розмірі 2646 (дві тисячі шістсот сорок шість) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 129 (сто двадцять дев'ять) гривень з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду Присяжнюк Л.М.