Справа № 161/13186/14-ц
Провадження № 2/161/3918/14
27 жовтня 2014 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді - Пахолюка А.М.,
при секретарі - Ковальчук А.В.,
з участю:
представника відповідача ПАТ «ОТП Банк» - Кравчука М.В.,
представника третьої особи - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки і піклування Луцької міської ради, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним іпотечного договору,-
ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «ОТП Банк», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним іпотечного договору, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки і піклування Луцької міської ради, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) ОСОБА_4
Позовні вимоги мотивує тим, що 04.02.2008 року вона та відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 уклали з ЗАТ «ОТП Банк» іпотечний договір №PM-SME А00/004/2008, за яким передали в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1.
Зазначає, що на момент укладення іпотечного договору була відсутня згода органу опіки і піклування, оскільки право на користування зазначеною квартирою також мав її неповнолітній син ОСОБА_7
Просить суд, визнати недійсним іпотечний договір №PM-SME А00/004/2008 від 04.02.2008 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ЗАТ «ОТП Банк».
Представник позивача ОСОБА_8 в минулому судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві, просив суд задовольнити. В дане судове засідання для продовження судових дебатів не з?явивися з невідомих суду причин.
Представник відповідача ПАТ «ОТП Банк» Кравчук М.В. в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що підстав для визнання недійсним оспорюваного договору не має, оскільки, він укладався відповідно до вимог закону.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов визнав, просив суд визнати оспорюваний правочин недійсним.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з?явилася по невідомим суду причинам, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи.
Представник органу опіки і піклування ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, суду пояснив, що згода органу опіки і піклування в даному випадку на момент укладення іпотечного договору не була потрібна, оскільки неповнолітня дитина не була власником і не проживала у зазначеній квартирі.
Приватний нотаріус ОСОБА_4 в судове засідання не з?явилася, подала суду заяву про слухання справу у її відсутності, в якій вказала, що заперечує проти задоволення позовних вимог.
Суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності учасників процесу, що не з'явилися, по наявним у справі доказам.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п?ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.
Судом встановлено, що 04.02.2008 року позивач ОСОБА_3, відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 уклали з ЗАТ «ОТП Банк» (який змінив назву на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк») нотаріально посвідчений іпотечний договір №PM-SME А00/004/2008, за яким, в забезпечення виконання зобов?язань ОСОБА_5 по кредитному договору, передали в іпотеку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.10-13).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на вимоги ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», відповідно до якої для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності або право на користування яким мають діти, потрібна попередня згода органу опіки та піклування, та зазначає, що оскільки така згода органу опіки та піклування при укладенні спірного іпотечного договору не була, то цей правочин на підставі ст.ст.224, 215 ЦК України є недійсним.
Однак, суд вважає такі доводи безпідставними виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.156 ЖК України та ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, що проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом.
Відповідно до абз.7 ч.1 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно із пунктом 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за N 283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.
Оскільки, згідно зі ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону - нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації. Коли з поданих документів нотаріусом установлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину.
Такі дані також встановлюються з будинкової книги, до якої згідно з Примірним регламентом з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, затвердженим наказом МВС України від 3 лютого 2006 р. N 96, вносяться відомості про місце проживання або перебування осіб.
Тобто, право користування майном члена сім'ї власника житла пов'язано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи, про що робиться відповідний запис до будинкової книги.
Отже, згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником) житла, або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.
Із будинкових книг житла по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2, паспорта позивача вбачається, що ОСОБА_3, її неповнолітня дитина ОСОБА_7 на момент укладення іпотечного договору не були зареєстровані у квартирі по АДРЕСА_1, оскільки, їхнє місце реєстрації було визначено по АДРЕСА_2 (а.с.8 зворот, 50-59).
За таких умов згода органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки нерухомого майна була не потрібна, оскільки місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_7 на день укладення договору іпотеки згідно вимог ч.4 ст.29 ЦК України слід вважати адресу місця реєстрації його матері ОСОБА_3 на момент укладення спірного договору.
Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України позивач не надала суду належних і допустимих доказів того, що на час укладення договору іпотеки її неповнолітня дитина користувалась квартирою по АДРЕСА_1.
Посилання представника позивача з цього приводу на рішення суду від 19.12.2013 року (а.с. 19) суд вважає безпідставними, так як вказаним судовим рішенням не встановлено будь-яких обставин щодо проживання саме неповнолітньої дитини ОСОБА_7 у вказаному житлі.
Крім того, згідно з правової позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 року у справі № 6-44 цс 11, яка є обов'язковою для застосування судом при подібних правовідносинах, встановлення факту, що має юридичне значення, може мати наслідком визнання недійсним договору іпотеки лише у тому разі, якщо судове рішення про встановлення такого факту існувало на час укладення договору іпотеки. Встановлення судом фактів, що мають юридичне значення, після сплину тривалого часу після укладення спірних договорів не впливає на суть правовідносин, які склалися у зв?язку з укладенням цих договорів.
Отже, в даному випадку встановлення судовим рішенням будь-якого факту чи обставини проживання не впливає на визнання договору іпотеки недійсним.
Надана позивачем копія медичного висновку ЛКК (а.с.18) в даному випадку не спростовує вищезазначених висновків суду, так як підтверджує факт перебування на обліку в певних закладах дитини та її відвідування, однак, вказані заклади згідно з законом не уповноважені офіційно визначати місце проживання чи реєстрації дітей.
Обставини, викладені у висновку Луцького МВ УМВС від 23.08.2013 року, встановлені лише із слів позивача (а.с. 17), а тому суд критично ставиться до вказаного письмового доказу та не бере його до уваги.
Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що оспорюваним договором права та охоронювані законом інтереси неповнолітньої дитини не були порушені, а зазначені позивачем підстави не тягнуть за собою визнання вказаного договору недійсним.
Отже, при укладенні оспорюваного позивачем іпотечного договору, суд не вбачає порушень вимог ст. ст.203 - 210, 215, 216, 224 Цивільного кодексу України, ст. ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а тому приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю вимог.
Сам факт визнання відповідачем ОСОБА_5 позовних вимог не може бути підставою для задоволення позову, оскільки, на думку суду, таке визнання позову суперечить вимогам закону, а тому не може бути прийняте судом у відповідності до вимог ч.4 ст.174 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 29, 203 - 210, 215, 216, 224, 577, 583 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України «Про іпотеку», ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_3, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки і піклування Луцької міської ради, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним іпотечного договору - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк