Справа № 159/6508/14-к
Провадження № 1-кп/159/256/14
м. Ковель 14 листопада 2014 року
Ковельський міськрайонний суд в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
потерпілого: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12014030110000879 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, судимого:
- 14.03.2003 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст.ст. 70, 75 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки з іспитовим строком на 2 роки;
- 19.09.2003 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до ст. 71 КК України приєднано частину покарання по вироку від 14.03.2003 року та визначено до відбуття 5 років позбавлення волі;
- 23.12.2008 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,
обвинувачений ОСОБА_4 , 01.10.2014 року, близько 12 год. дня, переслідуючи злочинний намір на таємне викрадення чужого майна з корисливих спонукань, шляхом підбору ключа до замка вхідних дверей проникнув в приміщення квартири АДРЕСА_2 , звідки повторно таємно викрав грошові кошти, а саме 1950 євро, що в перерахунку за курсом НБУ на час скоєння крадіжки становить 32175 грн., тим самим виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак не зміг довести свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як при виході з квартири був затриманий її власником - потерпілим ОСОБА_6 .
Таким чином ОСОБА_4 , своїми умисними діями скоїв закінчений замах на таємне викрадення чужого майна повторно, поєднаний з проникненням до житла, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав повністю та по суті пред'явленого обвинувачення показав, що дійсно, 01.10.2014 року, в першій половині дня гуляв по вулицях міста та вирішив скоїти крадіжку чужого майна з якоїсь із квартир в зв'язку з відсутністю коштів. Ствердив, що близько року тому він вже проникав до однієї із квартир, що знаходиться в м. Ковелі шляхом підбору ключа до вхідного замка і тоді він нічого не викрав. Пам'ятаючи про це, він знову підійшов до цієї квартири та шляхом підбору ключа відкрив вхідні двері і таким чином проникнув в приміщення квартири. В одній із кімнат виявив гроші в іноземній валюті і частину з яких він забрав. Тримаючи викрадені кошти в руках вирішив залишити квартиру та відкривши двері побачив незнайому особу, як тепер йому відомо власника квартири, який викликав працівників міліції. Не заперечував, що у нього було вилучено кошти різними купюрами на загальну суму 1950 євро.
В скоєному щиро розкаюється.
Потерпілий по справі ОСОБА_6 повністю підтвердив показання обвинуваченого, ствердивши, що будь-яких претензій до ОСОБА_4 не має та не настоює на покаранні пов'язаного з позбавленням волі.
Зазначені в обвинуваченні обствавини ніким не оспорюються, у суду не має сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, який підтверджує їх існуванная. Проти визнання недоцільним дослідження щодо тих обставани, які ніким не оспорюються, учасники судового провадження не заперечували, а тому суд погоджується з учасниками судового провадження про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставни провадження, які ніким не оспорюються на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.
Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого та потерпілого і дослідивши матеріали крмінального провадження, що характеризують особу овинуваченого, суд приходить до висновку про вірність кваліфікації дій обвинуаченого за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 ,суд враховує вимоги ст. 65 КК України та п. 3 ПП ВРСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» відповідно до яких, призначаючи покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та помякшують покарання. При цьому визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину має виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Виходячи з цього, суд враховує те, що злочин передбачений ч. 3 ст. 185 КК України відноситься до категорії умисних і є тяжким злочином.
До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні вказаного злочину та його каяття.
Обтяжуючих покарання обставин суд не вбачає.
Приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово приятягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності та повторно скоїв аналогічний злочин, враховуючи значну суму викраденого, суд вважає за необхідне та можливе призначити останньому покарання в межах санкції закону за яким він притягується до відповідальності, однак з врахуванням помякшуючої покарання обставини в мінімальних розмірах. Суд при цьому враховує його вік, сімейний та майновий стан, характеристику за місцем проживання та стан здоров'я.
Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.
На переконання суду саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, а також запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді застави, яка була внесена ОСОБА_7 в сумі 24360 грн.
Ч. 11 ст. 182 КПК України, визначено, що застава, яка не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Застава, внесена заставодавцем може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою. Враховуючи відсутність такої згоди суд вважає за необхідне внесені кошти як заставу повернути ОСОБА_7 .
Доля речових доказів підлягає вирішеню відповідно до ст. 100 КПК України.
Судові витрати пов'язані з проведенням трасологічної та дактилоскопічної експертиз підлягають стягненню із обвинуваченого.
На підставі викладеного та керуючись ст ст. 373, 374 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та обрати покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Запобіжний захід на час вступу вироку в законну силу змінити із застави на утримання під вартою, взявши засудженого під варту в залі судового засідання.
Початок відбування покарання рахувати з 14.11.2014 року.
Зарахувати в строк відбуття покарання час утримання під вартою ОСОБА_4 з 01.10.2014 року по 07.10.2014 року.
Стягнути з засудженого на користь держави витрати пов'язані з проведенням трасологічної та дактилоскопічної експертиз, що в загальному становить 294,84 грн (код класифікації доходів 24060300 «Інші надходження», отримувач коштів: Ковельське УК /м. Ковель/ 24060300, номер рахунку отримувача: 31110115700004, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ отримувача: 37788874, банк отримувача: ГУДКСУ у Волинській обалсті, код банку отримувача: 803014)
Речові докази, а саме: грошові кошти в сумі 1950 євро, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_6 залишити останньому, а циліндровий механізм врізного замка, ключ з написом «ЗМ», носову хустину, які передані на зберігання у кімнату зберігання речових доказів Ковельського МВ УМВС у Волинській області знищити як такі, що не становлять цінності.
Заставу в сумі 24360 грн., яка не була звернута в дохід держави, повернути заставодавцю ОСОБА_7 після набрання вироком законної сили.
Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим протягом вказаного терміну з дня отримання копії вироку.
Головуючий:ОСОБА_1