Справа № 521/18650/14-к
Провадження № 1-кп/521/798/14
11 листопада 2014 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, що має середню освіту, не одруженого, раніше не судимого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця строкової служби Військової Академії, старшого солдата,
у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 407 КК України, -
22 травня 2013 року ОСОБА_4 був призваний на строкову військову службу Приморським військкоматом та направлений для подальшого проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 .
У період з 22 травня 2013 року по 30 грудня 2013 року ОСОБА_4 проходив строкову військову службу у вищезазначеному військовому формуванні на посаді механіка-телефоніста, у військовому званні «старший солдат».
30 грудня 2013 року ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується у АДРЕСА_3 , на посаду тракториста-машиніста зскаватора. З 30 грудня 2013 року до 01 серпня 2014 року ОСОБА_4 проходив строкову військову службу у вказаній військовій частині.
Являючись військовослужбовцем строкової служби, старший солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та своїх функціональних обов'язків, зобов'язаний суворо додержуватись у своїй службовій діяльності вимог Конституції України, законів України, військової присяги, статутів, наказів та розпоряджень, бути зразком виконання службових обов'язків, не допускати ганебних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших.
01 серпня 2014 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 №123 старшому солдату ОСОБА_4 видано припис №78 від 01 серпня 2014 року. Відповідно до припису ОСОБА_4 з військової частини НОМЕР_3 переведений для подальшого проходження військової служби до Військової академії, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_4 .
Термін прибуття ОСОБА_4 до нового місця проходження служби - ІНФОРМАЦІЯ_2 визначено 01 серпня 2014 року.
Проте, діючи умисно в порушення вищезазначених вимог та зобов'язань Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, старший солдат ОСОБА_4 01 серпня 2014 року не з'явився вчасно до нового місця несення служби - Військової академії, АДРЕСА_4 , у зв'язку з переведенням, без поважних причин, ухилявся від подальшого проходження військової служби у період часу з 02 серпня 2014 року до 01 вересня 2014 року, проводячи час у вказаний період на власний розсуд, за своїм постійним місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі чого, органом досудового слідства дії ОСОБА_4 були кваліфіковані за ст. 407 ч.1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: нез'явлення вчасно військовослужбовця на службу у разі переведення без поважних причин тривалістю понад три доби, але не більше місяця.
Враховуючи повне визнання підозрюваним ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, 20.10.2014 року між прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування була укладена угода про визнання винуватості.
Відповідно до умов угоди, ОСОБА_4 зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому засіданні. Також сторони угоди, домовились про міру покарання більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції ч. 1 ст. 407 КК України, у вигляді арешту строком на 4 місяця, з відбуванням арешту на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Допитаний у підготовчому судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 407 КК України визнав повністю, розкаявся у скоєному та підтвердив, що дійсно укладав угоду з прокурором про визнання винуватості.
В судовому засіданні, судом також встановлено, що обвинувачений повністю розуміє, що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, та він має відповідні права передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
Обвинуваченому ОСОБА_4 також були роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд під час підготовчого судового засідання переконався, що укладення угоди сторонами /прокурором та обвинуваченим/ є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Вирішуючи питання щодо відповідності угоди вимогам КПК України, судом встановлено, що злочин передбачений ч. 1 ст. 407 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості. Обвинувачений під час досудового розслідування та під час підготовчого судового засідання повністю визнав свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Таким чином, прокурором були дотримані вимоги ст. ст. 469, 470 КПК України щодо підстав для ініціювання та укладення угоди про визнання винуватості. Зміст угоди повністю відповідає вимогам ст. 472 КПК України. Будь яких перешкод для укладення угоди, судом не встановлено.
Суд не досліджує докази по кримінальному провадженню, оскільки вирок ухвалюється в особливому порядку, передбаченому Главою 35 КПК України /кримінальне провадження на підставі угод/.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, його вік, стан здоров'я, соціальне становище, характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставинами які пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Враховуючи наявність вказаних обставин, що пом'якшують та відсутність обтяжуючих покарання, суд приймає до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість, а також те, що сторони домовились про міру покарання більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції ч. 1 ст. 407 КК України, у вигляді арешту, тому суд вважає можливим застосувати до обвинуваченого ст. 69 КК України, призначивши покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ст. 407 ч.1 КК України, а саме у вигляді арешту.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 314, 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376, 473, 475, 476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 20.10.2014 року про визнання винуватості укладену між прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 за кримінальним провадженням № 521/18650/14-к, провадження № 1-кп/521/798/14, (№ 42014161010000145).
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання, з застосуванням ст. 69 КК України у вигляді арешту строком на 4 (чотири) місяця, з відбуванням арешту на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана, через суд який ухвалив судове рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Судом також роз'яснено обвинуваченому наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 КПК України.
Суддя: /підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: ОСОБА_1
Секретар: