Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/463/14-ц
Провадження № 2/499/355/14
Іменем України
"16" жовтня 2014 р. смт. Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Кравчука О.О., учасника цивільного процесу секретаря судового засідання Моторко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у спільній сумісній власності, припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна в порядку спадкування,
22 квітня 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просила: визнати частки учасників спільної сумісної власності колишнього подружжя - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованому в АДРЕСА_2 та земельній ділянці за тією же адресою, загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) рівними, які складають по 1/2 частині у кожного; припинити спільну сумісну власність на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 та на земельну ділянку розташованої за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); визнати за нею в порядку спадкування, право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, та на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованих за адресою: АДРЕСА_2
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні, та пояснила, що позивач не може реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно після смерті брата, оскільки не може надати нотаріусу правовстановлюючі документи щодо належності спадкодавцеві нерухомого майна в зв'язку їх відсутністю. Приватний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, так як позивач не надав усі необхідні документи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася про причини своєї неявки суд не повідомила, направила до суду заперечення на позовну заяву, просила справу розглядати за її відсутності (51-53, 67).
Сторонам в ухвалі про відкриття провадження у справі від 02 червня 2014 року роз'яснено, що вони зобов'язані подати до суду усі наявні, належні та допустимі докази й надано строк для подання до суду доказів (а.с.41-42).
Суд забезпечивши сторонам сприяння всебічному, повному з'ясуванню обставин справи вирішив справу на підставі наступних доказів наданих сторонами.
18 вересня 2004 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали шлюб, який 12 червня 2007 року між ними було розірвано (а.с.10-11).
За час шлюбу: 20 жовтня 2005 року, ОСОБА_3 продала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.62-64); 28 жовтня 2005 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 придбали житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_2 (далі - будинок, а.с. 58-61).
14 липня 2008 року на будинок ОСОБА_3 видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.22).
23 вересня 2010 року ОСОБА_3 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯИ № 603402 на земельну ділянку загальною площею 0,2500 га надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_2 (далі - земельна ділянка, а.с.29-31).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла (а.с.103).
З копії спадкової справи № 115/2011 вбачається, що відповідач є єдиною спадкоємицею другої черги за законом після смерті ОСОБА_3, яка прийняла спадщину (а.с.102-134).
22 березня 2012 року ОСОБА_4 склав заповіт, який зареєстрований у Спадковому реєстрі під № 52800926, та посвідчений в Коноплянській сільській раді Іванівського району Одеської області, за яким все своє майно заповідав позивачу (а.с.33).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 помер (а.с.14).
Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області від 22 липня 2013 року № 05-08/84, вбачається, що ОСОБА_4 був зареєстрований і проживав в будинку з 10 вересня 2007 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.87).
З копії спадкової справи № 27/2013 вбачається, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4. Спадкоємці, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, відсутні.
З рішення Іванівського районного суду Одеської області від 05 квітня 2011 року вбачається, що в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення без надання іншого приміщення відмовлено (а.с.246-247). В апеляційному порядку зазначене рішення не оскаржувалось.
Матеріали № 868 Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області свідчать про наявність обставин розпорядження майном ОСОБА_3
Встановивши зазначені обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Вирішуючи питання про застосування норм матеріального права, суд виходив з такого.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним, за час шлюбу, але на кошти, які належали їй, йому особисто.
Згідно п.5 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
З вимог ч.1 ст.60 СК України вбачається, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частиною 1 ст.70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З п.11 ч.1 ст.346 ЦК України вбачається, що право власності припиняється у разі смерті власника.
Відповідно до ч.1, 2 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
В ч.1 ст.361 ЦК України зазначається, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
З ч.1, 2, 3 ст.368 ЦК України вбачається, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
В ч.1, 2, 3 ст.370 ЦК України зазначається, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, 2 ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
З ч.1 ст.377 ЦК України вбачається, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З ч.1 ст.1220 ЦК України вбачається, що внаслідок смерті особи відкривається її спадщина.
За ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відповідно до ч.2, 3 ст.1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Частинами 1, 2 ст.1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Згідно із ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Застосовуючи зазначені в рішенні нормативно правові акти, беручи до уваги пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, задовольняючи позов частково суд виходить з таких мотивів.
Майно, набуте дружиною і чоловіком за час шлюбу поширюється презумпція права спільної сумісної власності.
Якщо за час шлюбу майно придбано за кошти, що належать їй, йому особисто, діє презумпція права спільної сумісної власності.
В такому випадку потрібно, щоб відбулася зміна режиму набутого у шлюбі майна із такого, що перебуває у спільній сумісній власності в режим права особистої приватної власності.
Однак, за життя ОСОБА_3, питання щодо визнання будинку особистою приватною власністю не вирішувала.
Доводи відповідача, про те, що будинок на земельній ділянці є особистою приватною власністю ОСОБА_3, так як був отриманий за особисті кошти останньої, не знайшли свого підтвердження й достовірно не було встановлено обставин придбання будинку саме за особисті кошти ОСОБА_3
За таких обставин суд констатує, що будинок на земельній ділянці до їх смерті був об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і їх частки в ньому були рівними, тобто по 1/2 частині у кожного, а право власності на спільне майно припинено в результаті їх смерті. Тому в даному випадку для оформлення права на спадщину закон не вимагає додатково визнавати частки та припиняти спільну сумісну власність на будинок.
13 листопада 2011 року була відкрита спадщина після смерті ОСОБА_3, що складається із 1/2 частини будинку та земельної ділянки, яку прийняла спадкоємець другої черги за законом ОСОБА_2.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року була відкрита спадщина ОСОБА_4, що складається із 1/2 частини будинку на земельній ділянці, яку прийняла спадкоємець за заповітом ОСОБА_1.
Оскільки, позивач не може реалізувати своє право на спадщину, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно в зв'язку з відмовою нотаріуса у вчиненні таких дій позивач звернулася до нотаріуса за видачею їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно.
Однак, по об'єктивним причинам, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно.
З огляду на таке, приймаючи до уваги неможливість оформлення спадкових прав у встановленому законом порядку, суд вважає позовні вимоги позивача в частині визнання права власності на 1/2 частину будинку на земельній ділянці в порядку спадкування обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимоги позивача стосовно визначення часток у спільній сумісній власності, припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки, суд за наведених фактичних даних вважає такими, що задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція підтверджується виходячи з практики вирішення подібних питань Верховним судом України.
Так, в п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», пленум роз'яснив, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК.
З абзацу 2 п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що у разі смерті співвласника будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
Вирішуючи справу керуючись процесуальними нормами суд зазначає, що за ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, в межах позовних вимог та на підставі поданих ними доказів.
З ч.1 ст.58 ЦПК України вбачається, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у спільній сумісній власності, припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна в порядку спадкування - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, в порядку спадкування, право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами , розташованого в АДРЕСА_2 на земельній ділянці загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
В задоволені позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційної скарги.
СуддяО. О. Кравчук