Справа № 500/1821/14-ц
Провадження № 2/500/1429/14
26 серпня 2014 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Грубіян Л.І.
при секретарі - Матвійчук Н.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу, зареєстрованого 28.09.2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області, актовий запис № 411, мотивуючи тим, що шлюбно-сімейні стосунки не склалися з причин відсутності взаєморозуміння та різних поглядів на життя, втрати любові та поваги один до одного, в зв'язку з чим їх сім'я фактично розпалася, вони разом не проживають на протязі чотирьох років, та сумісного господарства не ведуть. Дітей від шлюбу вони не мають. Спору про розподіл сумісного майна немає.
В судове засідання позивач ОСОБА_1, не з'явився, надав до суду заяву про підтримання позовних вимог, та розгляд справи за його відсутності, з'явився його представник за довіреністю ОСОБА_3, яка також вимоги позову підтримала.
Відповідачка ОСОБА_2, не з'явилась, викликалась, підтверджено поштовим відправленням від 06.08.2014 року, заперечень на позов не надала, тому суд відповідно до ст.224 ч.1 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за відсутності заперечень до того представника позивача.
Вислухавши пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 28.09.2002 року, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 411. Спору про розподіл сумісного майна немає. Сторони будь-яких мір для примирення не приймають, посилаючись на недоцільність збереження шлюбу.
Статтею ст.56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно ч. 3 ст. 109 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права.
Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, які мають істотне значення.
Оскільки сторони однією сім'єю не проживають, поновити шлюбно-сімейні стосунки наміру не мають, подальше сумісне проживання сторін і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача, суд вважає за можливе шлюб розірвати.
Керуючись ст.ст.10,60,209,212,213-215,224-226 ЦПК України, ст.ст.110,112 СК України, суд,
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що зареєстрований 28.09.2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області, актовий запис № 411.
Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
СуддяЛ. І. Грубіян