Справа № 496/1407/14-к
Провадження № 1-кп/496/151/14
05.11.2014 р. м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Біляївка матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Грузії, грузина, без громадянства, освіта середня, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 1999 р.н., не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 289 ч.1 КК України, -
30.12.2013 року ОСОБА_4 приблизно о 06.15 годині знаходячись на об'їзній дорозі м. Одеса 21+400км. на АЗС «ОККО», маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом з корисних мотивів, обравши об'єктом свого злочину автомобіль марки «КАМАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився на території АЗС «ОККО», обвинувачений, переконавшись в тому, що його дії направленні на незаконне заволодіння транспортним засобом не помітні для оточуючих, підійшов до автомобіля та спробував відкрити водійські двері, після того як він не зміг їх відчинити, ОСОБА_4 підійшов до дверей з правого боку та смикнувши їх за ручку відкрив двері автомобілю «КАМАЗ» після чого, потрапив до кабіни вказаного автомобіля та ключем від навісного замку, який у нього був при собі увімкнув запалення та завів двигун. Після цього ОСОБА_4 на автомобілі «КАМАЗ», вартістю 55 000 грн., який належить ОСОБА_5 з місця скоєння злочину на даному автомобілі втік, та розпорядився автомобілем на власний розсуд, чим завдав останньому матеріальну шкоду в сумі 55 000 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним, при цьому зазначив, що 30.12.2013 року він знаходився на території АЗС «ОККО» та підійшов до автомобіля «Камаз», спробував відкрити водійські двері, після того як він не зміг їх відчинити, підійшов до дверей з правого боку та смикнувши їх за ручку відкрив двері автомобілю «Камаз» після чого, потрапив до кабіни вказаного автомобіля та ключем від навісного замку, який у нього був при собі, увімкнув запалення та завів двигун. Після цього він на автомобілі «Камаз» втік, та розпорядився автомобілем на власний розсуд. У скоєному щиро розкаявся.
Будучи допитаним у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що йому належить автомобіль марки «КАМАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , який він залишає на стоянці АЗС «ОККО», розташованої на об'їзній дорозі м. Одеса 21+400 км. Потерпілий 02.01.2014 р. дізнався, що його автомобіль зник. Потім він знайшов його на авторозборці у розібраному вигляді у с. В. Дальник. В рамках кримінального провадження потерпілий не мав претензій до обвинуваченого, при цьому зазначив, що за захистом його майнових прав він звернеться у порядку цивільного судочинства.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснює, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена у повному обсязі і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, особу обвинуваченого та його відношення до вчиненого - визнання своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, той факт, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на утриманні має неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.181-183, 212), а також звертає увагу на позицію потерпілого та приймає до уваги пом'якшуючі та обтяжуючі обставини, зазначені вище і вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, якщо він у період іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Від обвинуваченого ОСОБА_4 надійшло клопотання про звільнення його від відбування покарання на підставі ст..1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки він на утриманні має неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Як встановлено ст. 85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Частиною 2 ст. 86 КК України встановлено, що законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
19.04.2014 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 р. №1185-VII.
Згідно ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Відповідно ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 р.» від 08.04.2014 р., звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 амністії, передбачених ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» та ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році», судом не встановлено.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти клопотання обвинуваченого про звільнення його від відбування покарання на підставі ст..1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки він підпадає під дію цього закону, потерпілий залишив вирішення заявленого клопотання на розсуд суду (а.с.211).
За таких обставин враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України не є тяжким або особливо тяжким, має неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не амністувався, а тому підлягає звільненню від відбування покарання.
Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_4 наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії не звільняє його від обов'язку відшкодувати потерпілому заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, а також те, що у разі застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.
Цивільний позов по справі заявлений не був, арешт на майно обвинуваченого не накладався.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на два роки.
У відповідності до ст. 76 КК України покласти на засудженого наступні обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
На підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 р.» від 08.04.2014 р. Турманідзе ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного вище покарання.
Роз'яснити ОСОБА_4 наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії не звільняє його від обов'язку відшкодувати потерпілому заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, а також те, що у разі застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.
Речові докази по справі (а.с.32) зберігати при матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Одеської області через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
в судовому засіданні
Суддя Біляївського районного суду
Одеської області ОСОБА_1