Справа № 492/1149/14-к
Іменем України
13 листопада 2014 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Арцизі Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Виноградівка Болградського району Одеської області, гагауза, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого виноробом на Болградському винзаводі, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніш не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
встановив:
25 червня 2011 року у вечірній час, більш точний час встановити не виявилось можливим, ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «Мерседес Бенс 412», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1998 року випуску, який належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , згідно технічного паспорту на транспортний засіб серії НОМЕР_2 , перевозив пасажирів за маршрутним рейсом м. Ізмаїл Одеської області - м. Одеса. Рухаючись по території Арцизького району в напрямок м. Одеса на 174 км + 700 м на автодорозі Рені - Одеса в порушення вимог правил дорожнього руху України, а саме п. 2.3. «б», п. 12.1., п. 12.2., тобто легковажно розраховував на свої вміння та досвід водіння транспортним засобом, недостатньо оцінив значення обставин, що можуть викликати шкідливі наслідки, проявив неуважність і не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечну швидкість з урахуванням дорожньої обстановки (слизька дорога та дощ, обмежена видимість внаслідок дощу), і не знизив швидкість руху, маючи при цьому реальну можливість знизити її, у результаті чого стався занос транспортного засобу із послідуючим виїздом маршрутного транспортного засобу за межі проїжджої частини та його перекиданням, у зв'язку з чим пасажир автобусу ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини, перелому 3-6 ребер праворуч, правостороннього гемотораксу, садна в області правої лопатки, верхньої треті правого передпліччя, які згідно висновку експерта № 34/6 від 30.01.2012 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення. Згідно висновку автотехнічної експертизи обставин перекидання автомобіля «Мерседес Бенс 412» від 07.02.2014 року № 40, причиною втрати стійкості транспортного засобу в умовах пригоди став вибір водієм автомобілю швидкості руху, яка не відповідала дорожнім умовам і його власним навикам керування автобуса, тобто невиконання п.12.1. Правил дорожнього руху України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним в обсязі пред'явленого йому обвинувачення. В ході судового розгляду він детально розповів про обставини злочину та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті.
Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддавав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, у суду також не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження. У зв'язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , а також дослідженням доказів, що стосуються особи обвинувачуваного. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.
Таким чином, досліджені судом докази дозволяють суду дійти висновку про винність ОСОБА_4 в скоєнні ним вказаного злочину.
Суд вважає, що вивчені в судовому засіданні докази є належними, допустимими та достовірними та достатніми для постановлення обвинувального вироку.
Таким чином, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 діючи в порушення п.п. 2.3 б), 12.1., 12.2. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, які відповідно передбачають, що водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, 25 червня 2011 року у вечірній час, керуючи транспортним засобом марки «Мерседес Бенс 412», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на автодорозі Рені - Одеса в порушення вимог правил дорожнього руху України, стався занос транспортного засобу із послідуючим виїздом маршрутного транспортного засобу за межі проїжджої частини та його перекиданням, у зв'язку з чим пасажир автобусу ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Тому суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт порушення обвинуваченим ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження.
Сукупність наведених і вивчених в судовому засіданні доказів, дає суду підстави прийти до однозначного висновку про те, що протиправні дії ОСОБА_4 перебувають в прямому причинному зв'язку з негативними наслідками, які настали для потерпілого, яких можна було б уникнути в разі дотримання ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України.
Таким чином, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні злочину і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 скоїв тяжкий злочин, вчинений з необережності.
ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1 разом з батьками та сестрою і за місцем проживання характеризується добре.
Обвинувачений ОСОБА_4 не перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та не перебуває на обліку у лікаря-психіатра; раніше не судимий і до кримінальної відповідальності не притягувався.
До обставин, які згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд не вбачає.
З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що винному ОСОБА_4 необхідно для його виправлення та запобігання нових злочинів призначити покарання у вигляді позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки судом не вбачається підстав для застосування до обвинуваченого додаткового покарання.
Крім того, враховуючи зазначені обставини у справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим суд на підставі ст. 75 КК України вважає можливим звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинувачуваного ОСОБА_4 не обирати.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_4 190 130,00 гривень заподіяної шкоди слід залишити без розгляду, оскільки питання про відшкодування потерпілому завданої шкоди вирішено в порядку цивільного судочинства відповідно до рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2014 року.
Судом не вирішується питання про речові докази у справі в силу ч. 9 ст. 100 КПК України, яка відповідно передбачає, що питання про долю речових доказів і документів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження в тому випадку, якщо такі речові докази або документи були надані суду, а в даному випадку сторонами кримінального провадження речові докази суду не надавались, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для вирішення питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Суд також вважає за необхідне в силу ст. 126 КПК України стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати по кримінальному провадженню у розмірі 506,52 гривень.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК України, суд -
засудив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на три роки.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати по кримінальному провадженню у розмірі 506 (п'ятсот шість) гривень 52 копійки.
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 13 листопада 2014 року.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надсилати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Арцизького районного суду ОСОБА_1