Справа №476/747/13-ц 13.11.2014 13.11.2014 13.11.2014
Провадження №22-ц/784/2867/14 Головуючий у 1 інстанції Раєвич Т.М.
Категорія - 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
13 листопада 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.
при секретарі судового засідання Кудрі В.М.,
за участю: представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача Дяченка В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 12 вересня 2014 року за позовом ОСОБА_4 до фермерського господарства ,,Аваль" (далі - ФГ ,,Аваль") про усунення перешкод у користуванні майном,
11 липня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ФГ ,,Аваль" про усунення перешкод у користуванні майном.
Позивач вказував, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці, площею 2500 кв. м. Крім самого будинку, на цій же земельній ділянці розміщені господарські будівлі та споруди, в тому числі, гараж-майстерня, стіна якої виходить на вул. Перемоги.
Сусідньою земельною ділянкою, площею 97.0 кв. м, по АДРЕСА_2, на праві оренди користується відповідач, який тимчасово розташував на ній некапітальну нежитлову будівлю без фундаменту - металевий побутовий вагончик з навісом, який використовує як магазин-бар. При цьому ця тимчасова споруда розміщена в порушення вимог будівельних норм і правил, санітарних, протипожежних норм та інших стандартів на відстані 0,64 м від капітальної стіни та вікна вказаної гаража-майстерні. Крім того, в правій кутовій частині орендованої земельної ділянки ФГ ,,Аваль" обладнало вигрібну вбиральню, біля якої розміщено смітник, який періодично спалюється.
Неправильне розміщення відповідачем вказаних тимчасових споруд порушує інсоляцію гаража-майстерні позивача та призвело до підвищення вологості між сусідніми побудовами і руйнування фасадної стіни гаража - майстерні, де частково відпала штукатурка і з'явились тріщини на стіні та підлозі.
В зв'язку з указаними обставинами позивач позбавлений можливості належним чином обслуговувати стіну гаража-майстерні та обладнати водовідвід і відмостку.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належною йому будівлею гаража-майстерні, шляхом знесення металевого вагончика і вигрібної вбиральні.
Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 12 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено та стягнуто з позивача на користь відповідача 1416 грн. 96 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 18 листопада 2005 року ОСОБА_4 купив у ВАТ ,,Південне" комплекс, будівлі та споруди виробничої бази по АДРЕСА_1.
Рішенням виконкому Єланецької селищної ради від 24 листопада 2006 року позивачу дозволено перепрофілювання вказаних нежитлових будівель у житловий будинок. А 18 вересня 2007 року та 18 січня 2011 року той же виконком ухвалив рішення №№ 105, 6 про дачу ОСОБА_4 дозволу на оформлення права власності на житловий будинок із присвоєнням йому АДРЕСА_1. На підставі вказаних рішень позивач 11 червня 2012 року отримав свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно та 12 червня 2012 року провів його державну реєстрацію. До складу вказаної нерухомості, крім житлового будинку та інших господарських будівель і споруд, входить також гараж-майстерня.
Рішенням Єланецької селищної ради від 4 грудня 2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку і господарських будівель, а 5 лютого 2014 року він отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га за вказаною адресою, зареєструвавши це право в той же день.
Відповідач, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 січня 2005 року, виданого на підставі рішення виконкому Єланецької селищної ради № 122 від 28 грудня 2004 року, є власником нежитлової будівлі, магазину з навісом, розташованої по АДРЕСА_2. Державна реєстрація указаного майна проведена 24 січня 2005 року, як нерухомості. Згідно вказаного свідоцтва, до складу об'єкту входять: магазин з навісом, вбиральня, споруди.
Згідно рішення Єланецької селищної ради від 7 липня 2005 року ФГ ,,Аваль" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 97.00 кв. м для розміщення вказаного магазину. Рішенням тієї ж ради від 30 серпня 2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення в користування ФГ ,,Аваль" на 25 років земельної ділянки, площею 97.00 кв. м, для розміщення магазину за вказаною адресою.
25 лютого 2008 року Єланецьким реєстраційним округом МРФ ДП ,,Центр ДЗК" зареєстровано, укладений між ФГ ,,Аваль" та Єланецькою селищною радою, договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, площею 97.00 кв. м, строком на 25 років.
Таким чином, вказані вище об'єкти належать сторонам на праві приватної власності й розміщені на суміжних земельних ділянках. Державна реєстрація права власності на житловий будинок і магазин, проведена в установленому порядку, на підставі зазначених рішень органу місцевого самоврядування, як об'єктів нерухомого майна. Ні вказані рішення, ні реєстрація нерухомості, ніким не оспорювались.
Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилався на те, що відповідач розташував свій магазин та вигрібну вбиральню безпосередньо впродовж стіни гаража-майстерні позивача, чим порушив установлені норми і правила та завдає шкоди його майну, а тому вважав єдино можливим способом усунення перешкод в користуванні вказаною будівлею лише знесення тимчасових споруд відповідача.
На підтвердження допущених відповідачем порушень, позивач надав висновок експертного дослідження Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області від 30 травня 2013 року, проведеного за його клопотанням, яким підтверджено, що розміщення магазину та вбиральні безпосередньо під стіною гаража-майстерні проведено в порушення вимог будівельних норм і правил, санітарних, протипожежних та інших норм та стандартів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. А суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів (ст. 212 ЦПК України)
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Зокрема, ч. 2 ст. 386 ЦК України встановлено, що власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Отже, вказані правові норми надають право власникові звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
При цьому, сам по собі факт недотримання відповідачем певних регламентуючих норм, правил, інструкцій, тощо при будівництві власного об'єкту права власності не може бути підставою для задоволення вимог фізичної особи про їх знесення, якщо при цьому не встановлено факту порушення суб'єктивного права цієї особи.
До того ж, знесення об'єкта нерухомості є крайнім заходом і допускається лише при неможливості усунути порушення іншим способом.
Між тим, з матеріалів комплексної судової будівельно-технічної експертизи № 1975-1977 від 29 травня 2014 року видно, що належний відповідачу магазин розташований на відстані 0,61-0,63 м до стіни майстерні-гаража позивача, тобто з порушенням будівельних, протипожежних і санітарних норм. Експерт також відзначив й інші порушення Державних будівельних норм, Державних протипожежних та інших норм та стандартів при побудові та розміщенні цього магазину.
На частині стіни гаража-майстерні є пошкодження штукатурки. При цьому, просадки фундаменту і як результат, руйнації стіни та виникнення косих тріщин в камінній кладці, не спостерігається. Крім того, зазначено, що руйнації штукатурки стіни гаража-майстерні, що знаходиться безпосередньо біля магазину немає.
Водночас, у ході проведення даної експертизи встановлено причинний зв'язок між відсутністю водовідвідних жолобів на покрівлі гаража-майстерні, відсутністю відмостки по всій довжині стіни гаража-майстерні, утворенням тріщин штукатурки та її обваленням на вказаній стіні.
У висновках цієї експертизи також вказано на можливість отримання природного освітлення в приміщенні гаража-майстерні через інше вікно, яке є в цьому приміщенні, що не порушить його інсоляцію.
Крім того, експерт дійшов висновку, що усунення перешкод позивачу у користуванні гаражем-майстернею частково можливо не знесенням магазину, а й іншим способом. Зокрема: проведенням робіт по обладнанню водовідвідних жолобів на даху гаража-майстерні а також відмостки з відливом в лоток між стінами вказаних приміщень; замість існуючої вигрібної вбиральні обладнати в іншому місці люфт-клозет із дотриманням встановлених правил; дотримання правил протипожежної безпеки теж можливе іншим, ніж вважає позивач, способом.
Однак, згідно вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Тобто позивач розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. ОСОБА_4 же вимагає лише знесення приміщення магазину, а вийти за межі позовних вимог суд не може.
В той же час із висновків додаткової судової будівельно-технічної експертизи №800-801 від 23 липня 2014 року вбачається, що фактичні розміри, конфігурація будівель спірного магазину та житлового будинку (з господарськими побудовами) позивача та розміри земельних ділянок фактично відповідають технічним паспортам, кадастрово-технічній документації та кадастровим планам земельних ділянок, на яких вони розміщені. Порушень меж земельних ділянок, на яких розміщені вказані побудови, не встановлено.
Отже, місцевий суд правильно вирішував позовні вимоги на підставі наданих сторонами доказів і матеріалів проведених експертиз, а тому обґрунтовано відмовив в задоволенні позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту (усунення перешкод у користуванні майном, шляхом знесення магазину та вбиральні, які не є самочинним будівництвом), не відповідає передбаченому законом способу захисту цивільних прав судом у існуючих між сторонами спірних правовідносинах.
Пояснення представника апелянта про можливість знесення спірної побудови за іншими правовими підставами прийняти до уваги не можна, оскільки такі розсуди виходять за межі заявлених і розглянутих судом позовних вимог, за межі яких суд вийти не може.
Та обставина, що за матеріалами експертиз магазин є стаціонарною малою архітектурною формою, висновки місцевого суду не спростовує, оскільки ця споруда установлена за відповідними дозволами органів місцевого самоврядування, а свідоцтво про право власності на нього, як об'єкт нерухомості, не скасовано.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів, зазначених висновків місцевого суду не спростовують, а тому теж не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, відхилити, а рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 12 вересня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий
Судді: