Справа № 675/556/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Пашкевич Р.В.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
12 листопада 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області про перерахунок пенсії ,
ОСОБА_2 звернулася до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовом до УПФУ в Ізяславському районі про перерахунок пенсії. Позовні вимоги мотивовано тим, що вона звернулась до управління з заявою про перерахунок пенсії як державному службовцю, на що листом № 1/Е-9 від 23.01.2014 року їй було відмовлено. Вважаючи відмову необґрунтованою і неправомірною, просила визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії за віком з 11.09.2013 року.
Відповідно до постанови Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04.06.2014 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Позивач звернулася із заявою про розгляд справи без її участі, відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, згідно відомостей трудової книжки, позивач ОСОБА_2 з 26.07.1974 року по 10.10.1974 року працювала інспектором спец. частини Ізяславської виправної колонії № 31, з 16.10.1974 року по 14.02.1994 року працювала секретарем судового засідання Ізяславського районного суду Хмельницької області, з 15.02.1994 року по 15.11.2005 року працювала консультантом Ізяславської державної нотаріальної контори, з 16.11.2005 року по 16.05.2006 року працювала стажистом нотаріуса Ізяславської державної нотаріальної контори, а з 01.11.2007 року по теперішній час працює завідувачем Ізяславської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції у Хмельницькій області.
З 02.06.2012 року позивачу призначена пенсія за віком. 11.09.2013 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії як державному службовцю на підставі довідки № 08-30/358 від 09.09.2013 року про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», в якій включена колонка з сумами преміальних винагород, на які нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Листом № 1/Е-9 від 23.01.2013 року позивачу відмовлено в переході пенсії з одного виду на інший та у перерахунку розміру пенсії на підставі ст.37 до Закону України «Про державну службу», оскільки за розрахунками відповідача розмір пенсії за віком є більшим ніж пенсія за віком як працюючому держслужбовцю.
При наданні даної відповіді управлінням пенсійного фонду України в Ізяславському районі за основу бралася довідка про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд зверненням за пенсію), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» № 08-30/449 від 14.11.2013 року. Вказані довідки різняться між собою в частині нарахування відповідних коштів - у довідці від 09.09.2013 року зазначені у колонці «Премії», а в іншій довідці від 14.11.2013 року - у колонці «Інші виплати».
Судом першої інстанції було витребувано довідку про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд зверненням за пенсію), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» № 08-30/205 від 23.05.2014 року. Вказану довідку і було взято за основу при вирішенні даного позову.
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат»» від 01.10.2008 року та Указу Президента України від 23.08.1996 року №932/98 державні нотаріуси в частині оплати праці та пенсійного забезпечення прирівнюються до державних службовців відповідних категорій. Стаж роботи завідувачів та державних нотаріусів у державних нотаріальних конторах зараховується до стажу державної служби.
Згідно частини другої статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ), яка діяла на день звернення позивачка з відповідною заявою про перерахунок пенсії, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини другої статті 33 цього ж Закону, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Згідно частини сьомої статті 33 Закону № 3723-ХІІ, державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) визначено, що в структуру заробітної плати входить також додаткова заробітна плата, яка визначена як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Аналогічні положення містяться й в підпункті 2.2.2 пункту 2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, де вказано, що у склад фонду додаткової заробітної плати входять премії та винагороди, в тому числі за вислугу років, які мають систематичний характер, а відповідно підпункту 2.3.3 пункту 2 цієї інструкції матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом) входить до складу фонду оплати праці.
Відповідно до статті 2 Закону № 108/95-ВР, структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії. Із змісту статті 40 вказаного Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.
Статтею 66 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону № 1058-ІV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Отже, чинне законодавство відносить до складу заробітної плати також інші виплати. При цьому судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення, і приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати, яку вона фактично отримувала на день звільнення, в тому числі з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди, індексації заробітної плати, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 червня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Курко О. П.
Совгира Д. І.