Справа № 133/2599/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Воронюк В.А.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
12 листопада 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Козятин та Козятинському районі на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Козятин та Козятинському районі про перерахунок пенсії ,
ОСОБА_2 звернулася до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до УПФУ в м. Козятині та Козятинському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести нарахування пенсії. Позовні вимоги мотивовано тим, що нею до УПФУ в м. Козятин та Козятинському районі було подано заяву та довідку про заробітну плату. Листом УПФУ в м. Козятин та Козятинському районі №707/06-38/02-10 від 13.05.2014 року у перерахунку пенсії ОСОБА_2 було відмовлено. Вважаючи такі дії неправомірними, просила визнати їх такими зобов'язати УПФУ в м. Козятин та Козятинському районі провести перерахунок пенсії з 08.05.2014 року.
Відповідно до постанови Козятинського міськрайонного суду від 23.09.2014 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Козятинського міськрайонного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є пенсіонером та отримує пенсію за віком. 08 травня 2014 року позивач подала до УПФУ в м.Козятин та Козятинському районі заяву про перерахунок їй пенсії з урахуванням заробітної плати, які вона отримувала в СФГ "Зоря Олексій Іванович" за період з 01.03.1992року по 30.06.1995 року, надавши довідку про заробітну плату №121 від 12.03.2013 року.
Листом УПФУ в м.Козятин та Козятинському районі №707/06-38 від 13.05.2014 року у перерахунку пенсії позивачу відмовлено, оскільки СФГ "Зоря Олексій Іванович" перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду лише з серпня 1994 року та за період з серпня 1994 року по 30.06.1995 року нарахування та сплату збору на обов'язкове державне страхування не проводило.
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що за правилами пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати для обчислення пенсії враховується сума виплат, на які нараховуються внески на обов'язкове державне пенсійне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до статті 1 зазначеного Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.
Зокрема, згідно із частиною першою статті 16 Закону, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 20 Закону).
Таким чином страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті.
Відповідно до пунктів 2, 3 статті 28 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 року № 2009-XII (чинного в період часу, який позивач просить врахувати при перерахунку пенсії) селянське (фермерське) господарство реєструється як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в органах Пенсійного фонду України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з усіх видів заробітку за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), а також як платник страхових внесків з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, зазначених у частині першій цієї статті, сплачує страхові внески у встановленому законодавством порядку.
Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.
При цьому, за правилами частини 2 статті 27 цього ж Закону, новостворені селянські (фермерські) господарства звільняються від оподаткування на 3 роки, а в трудонедостатніх селах - на 5 років.
Як встановлено судом першої інстанції, СФГ «Зоря Олексій Іванович» перебуває на обліку в управлінні з серпня 1994 року. За період з серпня 1994 року по 31.12.1996 року господарство нарахування та сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не проводилось.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із тим, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не ставить в залежність право застрахованої особи на перерахунок пенсії від сплати страхових внесків страхувальником. Можлива несплата селянським (фермерським) господарством в спірний період страхових внесків до Пенсійного фонду не може ставитись у вину позивачу, тому відмова у перерахунку її пенсії з урахуванням періоду роботи на СФГ «Зоря Олексій Іванович» є неправомірною.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Козятин та Козятинському районі залишити без задоволення, а постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Курко О. П.
Совгира Д. І.