Справа: № 826/16722/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярова О.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
21 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Шостака О.О.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВК-Електро" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15 серпня 2013 року № 100270000/2013/400116/1.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту № 2-FT/98 від 22.12.1998 року, укладеного між фірмою Шпелсберг ГмбХ + Ко. КГ (Німеччина) та позивачем, до Київської регіональної митниці, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, декларантом позивача подано митну декларацію № 100270000/2013/227490 від 13.08.2013 року та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів.
Митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.
Відповідно до графи 44 митної декларації для підтвердження заявлених відомостей було подано також наступні документи: зовнішньоекономічний контракт та додатки до нього, міжнародну автомобільну накладну, документи про підтвердження вартості товару, інвойс, пакувальний лист, договір про перевезення, декларація про відповідність, інформацію про здійснення фітосанітарного та радіологічного контролю.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів відповідачем було прийнято рішення від 15.08.2013р. № 100270000/2013/400116/1 про коригування митної вартості товарів за шостим (резервним) методом.
Згідно з вказаним рішенням було скориговано митну вартість у бік її збільшення.
Відповідач ссилається на те, що у відповідності до графи 33 "Обставини прийняття рішення та джерела, що використовувались митним органом для коригування митної вартості" митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності у розрізі виконання умов контракту та супровідних документів.
Однак, в оскаржуваному рішенні не вказано, яких саме даних не вистачає для застосування основного методу визначення митної вартості. На переконання суду оскаржуване рішення не відповідає вимогам п.п. 1 ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
У тексті вказаного рішення з посиланням на відповідні норми Митного кодексу України зазначено, що воно було прийняте у зв'язку з тим, що відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (п. 2 ст. 53 Митного кодексу України), використані декларантом відомості не є об'єктивними, не піддаються обчисленню та не підтверджені документально (п. 2 ст. 58 Митного кодексу України), використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально (п.2 ст.58 Митного кодексу України).
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом необґрунтовано на відсутність всіх даних в документах в підтвердження заявленої ним митної вартості товару за основним методом, оскільки подані Товариством документи розкривали повний зміст та обсяг ввезеного товару. Окрім того, митним органом не зазначено які саме сумніви виникли у останнього при вирішенні питання невідповідності заявленої позивачем митної вартості, які послугували для витребування додаткових документів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.
За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частини 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).
За правилами частин 1 - 2 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.
Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року та 11.09.2012 року, зокрема в останніх було зазначено: «за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку №1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості»; ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Суд залишив в силі рішення нижчестоящих судів, яким позовні вимоги задоволені, в тому числі про стягнення з Державного бюджету податку на додану вартість.
Однак, вказані митним органом розбіжності у поданих документах, колегія суддів не вважає такими, що впливають на визначення складових митної вартості товарів та відповідно дають право митному органу на витребування додаткових документів.
Як зазначалось вище, частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено перелік обов'язкових документів, які подаються для підтвердження митної вартості товару, виявлення розбіжностей у яких згідно з частиною 3 цієї статті дає підстави митному органу для витребування від декларанта додаткових документів. Цей перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Слід зазначити, серед документів, передбачених ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, відсутня митна декларація країни відправлення, сертифікат походження товару та бухгалтерські документи щодо подальшого відчуження товару, у яких митним органом було знайдено розбіжності, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі документи не можуть впливати на числові значення складових митної вартості товару, а отже відповідач не може аналізувати такі документи на предмет наявності в них розбіжностей.
Митний орган, відповідно ст. 54 МК України, здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час митного оформлення мав можливість впевнитися в механізмі визначення ціни та її розрахунках шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Крім того, що всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів Декларантом були зазначені та підтверджені наданими документами.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів не бере до уваги доводи Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо розбіжностей, виявлених в поданих позивачем документів, а саме:
- відповідно до п. 5 контракту продавець зобов'язаний надати сертифікат про походження товару та сертифікат якості товару, але зазначені документи до митного оформлення не надано;
- у довідці про транспортні витрати від 12.08.2013р. № 71 зазначено, що витрати на навантаження включені в суму транспортних витрат, проте сума цих витрат не визначена в конкретному цифровому значенні;
- у CMR від 07.08.2013р. № 155300 відомості про відправника та перевізника відрізняються від відомостей, визначених у митній декларації та довідці про транспортні витрати.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що основні документи надані позивачем, що віднесені до переліку документів, визначених частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України, містили об'єктивні відомості про митну вартість задекларованого товару, тобто такі документи можна вважати належними.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу відповідача Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя О.О. Шостак
Судді І.Л. Желтобрюх
Я.С. Мамчур
.
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Мамчур Я.С
Желтобрюх І.Л.