копія
14 листопада 2014 р. Справа № 804/17851/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
при секретаріЛісна А.М.
за участю:
представника позивача представника відповідача Семченко В.В. Бейгул А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРВАРІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.08.2014 року № 0000232202.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Осіріс-Юг» за період: березень 2014 року, оскільки факт виконання договорів підтверджується актами приймання-передачі майна в суборенду, податковими накладними та копіями платіжних доручень. Позивач зазначає, що порушення ТОВ «Осіріс-Юг» податкової дисципліни та не знаходження останнього за юридичною адреспю не є підставою для відмови у праві на податковий кредит. Окрім того, позивач зазначає, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Ухвалою суду від 31.10.2014 року відкрито провадження у справі.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, а також повідомив суд отриманий в суборенду товар був використаний у господарській діяльності позивача. Позивач на підтвердження факту наявності орендованого майна надав суду фотографії.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про нереальність правочину укладеного позивачем з ТОВ «Осіріс-Юг», з наступних причин:
- правочини укладені ТОВ «Осіріс-Юг» визнані недійсними податковим органом.
- у позивача під час господарських взаємовідносин з ТОВ «Осіріс-Юг» була відсутня «Ділова мета», оскільки вартість суборенди навантажувачів майже дорівнює їх вартості на ринку.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
15.07.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Осіріс-Юг» за березень 2014 року.
За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 130 від 15.07.2014 року.
У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про не спрямованість правочинів позивача з ТОВ «Осіріс-Юг» на настання правових наслідків.
Висновок відповідача щодо нікчемності правочинів обґрунтовується наступним:
- правочини укладені ТОВ «Осіріс-Юг» визнані недійсними податковим органом.
- у позивача під час господарських взаємовідносин з ТОВ «Осіріс-Юг» була відсутня «Ділова мета», оскільки вартість суборенди навантажувачів майже дорівнює їх вартості на ринку.
На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення - рішення від 01.08.2014 року № 0000232202, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з ПДВ на суму 125 000,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 31 250,00 грн.
Суд не погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті № 130 від 15.07.2014 року щодо не спрямованості правочину, який укладено позивачем з ТОВ «Осіріс-Юг» на настання правових наслідків, у зв'язку з наступним.
У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:
1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість
5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.
Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Осіріс-Юг» є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Осіріс-Юг» правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Осіріс-Юг» своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Осіріс-Юг».
Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «Осіріс-Юг» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678) та не знаходження ТОВ «Осіріс-Юг» за юридичною адресою.
Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Осіріс-Юг».
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Осіріс-Юг» укладено договір суборенди № 1/02/2014 від 01.02.2014 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Осіріс-Юг» передало у суборенду виробниче обладнання (навантажувачі), а позивач зобов'язувався прийняти майна та сплачувати орендні платежі.
Факт передачі ТОВ «Осіріс-Юг» позивачу майна у суборенду підтверджується актами приймання - передачі майна, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Судом встановлено, що ТОВ «Осіріс-Юг» виписало позивачу податкову накладну № 68 від 31.02.2014 року, копія якої знаходиться у матеріалах справи, та яка оформлена у відповідності до норм Податкового кодексу України і зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач розрахувався з ТОВ «Осіріс-Юг» у повному обсязі за надані послуги суборенди, що відображено у акті перевірки та підтверджується копіями платіжних доручень, що знаходяться у матеріалах справи.
У відповідності до відомостей з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Осіріс-Юг» анульовано 08.08.2014 року.
Тобто станом на день здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Осіріс-Юг» було платником ПДВ та вправі було виписувати податкові накладні.
Судом на підставі спеціального витягу з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Осіріс-Юг» зареєстрована як юридична особа 08.05.2009 року.
Тобто на момент здійснення з позивачем господарських операцій ТОВ «Осіріс-Юг» було юридичною особою.
Також судом встановлено, що надане у суборенду виборнице обладнання (навантажувачі) використане позивачем у власній господарській діяльності, а саме: згідно Спеціального витягу з ЄДРПОУ станом на 31.10.2014 року видами діяльності позивача є саме складське господарство, оптова торгівля зерном, після урожайна діяльність.
У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
На підставі викладеного судом встановлено рух активів від ТОВ «Осіріс-Юг» до позивача.
Одночасно суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 42 та 43 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Підприємництво здійснюється на основі: самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ч.1 ст. 44 Господарського кодексу України).
Отже, позивач вправі самостійно вибирати постачальників послуг.
Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.
За вказаних обставин судом відхиляються доводи відповідача про відсутність «Ділової мети» у господарських взаємовідносинах позивача та ТОВ «Осіріс-Юг» .
У зв'язку з викладеним оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.08.2014 року № 0000232202.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Варварівський елеватор» судовий збір у розмірі 312,50 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2014 року
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 14.11.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка