Копія
10 листопада 2014 р. Справа №818/2559/14
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Соколов В.М., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Конотопська ОДПІ), в якому просить суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення №0003581701 від 26.08.2014, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 118655,90 грн. та штрафу в розмірі 29663,98 грн. та податкове повідомлення - рішення №0003561701 від 26.08.2014 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за єдиним податком з фізичних осіб в розмірі 15966,89 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3991,72 грн., прийняті Конотопською ОДПІ;
- визнати протиправним та скасувати рішення №256 від 27.05.2014 про сплату штрафних санкцій в сумі 1013,93 грн. та вимогу від 27.05.2014 р. №Ф-568 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18931,54 грн.
Позивач вважає, що зазначені повідомлення-рішення прийняті незаконно, враховуючи наступне.
Відповідно до вищевказаних рішень Конотопської ОДПІ, донарахування зобов'язань з ПДВ відбулось оскільки позивач повинен був зареєструватися як платник ПДВ у зв'язку з тим, що загальна сума від операцій з постачання послуг в сукупності перевищила 300000 грн. за останні 12 місяців. Виходячи з цього, позивачу було донараховано ПДВ та штрафні санкції.
Відповідно до ст.185 Податкового Кодексу України проводиться визначення об'єкта оподаткування по ПДВ, яким є постачання товарів чи послуг.
Згідно вимог ст.181 Податкового Кодексу України обов'язок зареєструватися як платник податку настає для особи лише тоді, коли загальна сума від постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, становить більше 300000 грн.
Відповідно, при перевірці відповідачу було необхідно встановити: а) наявність об'єкта оподаткування при проведеній перевірці; б) чи є наявні кошти, що надійшли на рахунок підприємця, сумами, що підлягають оподаткуванню у розумінні ст.181 Податкового Кодексу України. Таке встановлення можливе лише з допомогою документів, якими в даному випадку повинні бути лише договори чи інші цивільно-правові угоди. Жодних договорів чи угод до акту перевірки не додано, тобто при прийнятті повідомлення - рішення від 27.05.2014, а також від 26.08.2014 такі документи не використовувалися.
Виходячи з цього, позивач вважає, що висновок про вчинення порушення податкового законодавства є необґрунтований, а нарахування фінансових санкцій у податковому повідомленні - рішенні від 27.05.2014 проведено незаконно.
Щодо єдиного податку з фізичних осіб, то Підприємець є платником єдиного податку в залежності від обсягу оподаткованих операцій - п.п.293.3.1, п.293.3 Податкового Кодексу України, а тому донараховано зазначений податок неправильно, оскільки необхідно було здійснювати розрахунки за ставкою 3%.
Тому позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення №0003581701 від 26.08.2014, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 118655,90 грн. та штрафу в розмірі 29663,98 грн. та №0003561701 від 26.08.2014, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за єдиним податком з фізичних осіб в розмірі 15966,89 грн. та санкції в розмірі 3991,72 грн., прийняті Конотопською ОДПІ необґрунтовано, а тому вони підлягають скасуванню.
16.10.2014 ухвалою Сумського окружного адміністративного суду адміністративну справу №818/2597/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень об'єднано в одне провадження зі справою №818/2559/14 за позовом ОСОБА_1 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.
Щодо зазначених вимог, позивач зазначає наступне.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 серії В00 основною діяльністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є будівництво доріг і автострад, іншими видами діяльності є роздрібна торгівля, діяльність ресторанів, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, обслуговування напоями.
У період з 17.04.2014 по 24.04.2014 Конотопською ОДПІ проведено позапланову перевірку діяльності ФОП ОСОБА_2
За результатами перевірки 04.06.2014 позивачем отримано рішення від 27.05.2014 за №256 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1013,93 грн. за порушення п.7.2, ст.7, ст. 8, ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.05.2014 за №Ф-568 відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування». Вказане рішення та вимога прийняті на підставі акту перевірки від 07.05.2014 за № 130/17-03/НОМЕР_1.
Позивач зазначає, що відповідно до вищевказаного рішення та вимоги Конотопської ОДПІ, позивачем порушено ст.ст.7,8,9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: неправильно сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне, соціальне страхування, що призвело до заниження суми єдиного внеску в розмірі 673,53 грн. за 2011 р. та 18258,01 грн. за 2013 р.
Згідно ст.7 Закону Україні «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців є сума доходу, отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно, при перевірці ОДПІ було необхідно встановити: а) наявність об'єкта оподаткування, тобто того доходу, який передбачений ст.7 вищевказаного закону; б) чи є наявні кошти, що надійшли на рахунок підприємця, сумами, що підлягають оподаткуванню у розумінні ст. 164 Податкового Кодексу України. Таке можливе лише з допомогою документів, якими в даному випадку повинні бути лише договори чи інші цивільно-правові угоди. Жодних договорів чи угод до перевірки не надано.
Таким чином, при перевірці вищевказані обставини не встановлювались, було лише взято інформацію з банку про надходження коштів на рахунок, при цьому були використані лише дані банку. Саме по собі знаходження коштів на рахунку приватного підприємця не дає права контролюючим органам вважати такі суми саме об'єктом оподаткування, що передбачений ст. 164 Податкового Кодексу України.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представником відповідача надано клопотання про розгляд справи за його відсутності, позивач клопотання про розгляд справи за його відсутності не надав, про причини неявки до суду не повідомив.
Відповідно до вимог ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Таким чином, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 17.04.2014 по 28.04.2014 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт перевірки №130/17-03/НОМЕР_1/97 від 07.05.2014 (а.с. 77-99).
Перевіркою встановлено наступні порушення:
1. вимог п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, пп. 44.1 ст. 44 та п. 177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України, в частині ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2011 по 07.04.2013 та неналежного ведення обліку доходів і витрат.
2. вимог п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139, п. 164.1 ст. 164, п. 177.1, п.177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу за 2011 р. на суму 1150,00 грн. та за 2013 р. на суму 20859,80 грн., в зв'язку із заниженням суми доходу і завищенням витрат, що звело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік на 172,50 грн. та за 2013 рік на 3172,57 грн.
3. вимог п. 292.1 ст. 292 Податкового Кодексу України, заниження ФОП ОСОБА_1 валового доходу в розмірі 438835,00 грн., що призвело до заниження єдиного податку за ставкою 3 % в сумі 5974,86 грн.
4. вимог п. 181.1 ст. 181 , п. 183.2, п. 183.10 ст. 183 п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 , п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2013 рік на загальну суму 278324,78 грн., у т.ч.: за вересень 2013 року - на суму 118655,90 грн., за жовтень 2013 року - на суму 3600,00 грн., за листопад 2013 р. - на суму 2600,00 грн., за грудень 2013 р. на суму 153468,88 грн.
5. вимог ст. 164, 167, 168 Податкового Кодексу України внаслідок чого не утримано та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі -56,30 грн.
6. вимог п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 в податкових розрахунках суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку не було включено дані (не відображено) про суми виплачених доходів фізичним особам - підприємцям в періоді з 01.01.2013 по 51.12.2013.
7. вимог п. 2 ч.1 ст. 7 Закону - №2464 суб'єкт господарювання ОСОБА_1 занизив суму єдиного внеску за 2011 р. на 673,53 грн. та за 2013 рік на 18258,01 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки Конотопською ОДПІ прийнято:
- вимогу про сплату недоїмки №Ф-568 від 27.05.2014, якою ФОП ОСОБА_1 зобов'язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 18931,54 грн. (а.с. 7);
- рішення №256 від 27.05.2014 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 1013,93 грн. за донарахування єдиного внеску в розмірі 18931,54 грн. (а.с. 6);
- податкове повідомлення-рішення №000861703 від 27.05.2014, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 7468,58 грн., з яких - 5974,86 грн. - за основним платежем, 1493,72 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 172).
Позивач не погодився з прийнятими рішенням податкового органу та оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг вимогу про сплату недоїмки №Ф-568 від 27.05.2014, рішення №256 від 27.05.2014 про застосування штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення №000861703 від 27.05.2014 залишені без змін, а скарги ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (а.с. 8-9).
Щодо інших рішень, то за наслідками адміністративного оскарження вони були скасовані, а 26.08.2014 Конотопською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення а саме:
1) №0003581701, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 118655,90 грн. та штрафу в розмірі 29663,98 грн. (а.с. 42);
2) №0003561701, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за єдиним податком з фізичних осіб в розмірі 15966,89 грн. та санкції в розмірі 3991,72 грн. (а.с. 43).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0003581701 від 26.08.2014, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 118655,90 грн. та штрафу в розмірі 29663,98 грн. та №0003561701 від 26.08.2014, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за єдиним податком з фізичних осіб в розмірі 15966,89 грн. та санкції в розмірі 3991,72 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог п. 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
В даному випадку, причиною донарахування податку на додану вартість стало визначення податкового зобов'язання з ПДВ на обсяги реалізованого товару, що перевищують протягом останніх 12 календарних місяців 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість).
В порушення п.183.1, п.183.2 ст. 183 Податкового кодексу України, де передбачено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву, ФОП ОСОБА_1 не надав до Конотопської ОДПІ реєстраційної заяви у законодавчо встановлені строки та не був зареєстрований платником податку на додану вартість.
Згідно вимог п. 183.10. ст. 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Отже, з 11 вересня 2013 р. ФОП ОСОБА_1 вважається платником податку на додану вартість без права віднесення сум податку до податкового кредиту до дати реєстрації платником податку на додану вартість.
Згідно з п.185.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п.200.1 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Таким чином, проведеною перевіркою встановлено здійснення ФОП ОСОБА_1 у періоді з 11.09.2013 по 31.12.2013 оподатковуваних операцій з поставки товарів/послуг, в рахунок оплати яких надійшли кошти на загальну суму 1391623,92 грн. В результаті чого нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 278324,78 грн.
В ході розгляду первинної скарги з'ясовано, що Конотопською ОДПІ не було взято до уваги, що ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2013 зареєструвався як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість (третя група платників за ставкою єдиного податку 5%). Отже, ФОП ОСОБА_1 несе відповідальність за ненарахування та несплату податку на додану вартість в періоді з 11.09.2013 по 30.09.2013.
Таким чином, сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету повинна складати 118655,90 грн. (за період з 11.09.2013 р. по 30.09.2013 р. загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягає оподаткуванню складає 593279,50 грн.).
При цьому, позивачем не надано жодних письмових доказів, які спростовують дані викладені в акті перевірки щодо обсягів отриманих коштів внаслідок реалізації товарів та надання послуг.
Причиною донарахування єдиного податку стало заниження ФОП ОСОБА_1 задекларованого у 4 кварталі 2013 року оподатковуваного доходу на 402835,00 грн.
За даними податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, поданої ФОП ОСОБА_1 16.01.2014 до Конотопської ОДПІ, загальна сума доходу за 4 квартал 2013 р. складає 359509,42 грн., а фактично на підставі первинних документів загальна сума доходу за 4 квартал 2013 р. складає 798144,42 грн. (акт перевірки від 07.05.2013 р. №130/17-03/НОМЕР_1/97).
Крім цього, Конотопською ОДПІ зроблено перерахунок суми єдиного податку за 4 квартал 2013 р. по ставці єдиного податку 3% у зв'язку з тим, що відповідно до п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 з вересня 2013 року повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість.
Щодо грошового зобов'язання з єдиного податку, то згідно з п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця доходом платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій): матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Крім того, відповідно до пп.4 п.293.8 ст.293 Податкового кодексу України, ставка єдиного податку, визначена для третьої і четвертої груп у розмірі 3%, а для п'ятої і шостої групи у розмірі 5 %, може бути обрана:
а) суб'єктом господарювання, який зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу, у разі переходу ним на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу;
б) платником єдиного податку третьої або четвертої групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 5 %, або платником єдиного податку п'ятої або шостої групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 7 %, у разі добровільної зміни ставки єдиного податку шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися нова ставка та реєстрації такого платника єдиного податку платником податку на додану вартість у порядку, встановленому розділом V цього Кодексу;
в) суб'єктом господарювання, який не зареєстрований платником податку на додану вартість, у разі його переходу на спрощену систему оподаткування або зміни групи платників єдиного податку шляхом реєстрації платником податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу і подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування або зміни групи платників єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість.
При розгляді скарги також встановлено, що Конотопською ОДПІ не було взято до уваги, що змінити ставку єдиного податку з 5 % на 3 % можливо тільки за добровільною заявою платника.
Жодних доказів, які спростовували б розмір загальної суми оподаткованого доходу позивачем на вимогу суду надано не було.
Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, в ході розгляду даної справи суд дійшов висновку про обґрунтованість податкового повідомлення - рішення №0003561701 від 26.08.2014, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за єдиним податком з фізичних осіб в розмірі 15966,89 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3991,72 грн., прийняті Конотопською ОДПІ.
Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2011 р. (далі - Закон №2464) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Частиною 1 статті 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до зазначених норм, ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 розділу II Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пп.1 п.4.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 9 вересня 2013 року №455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за №1622/24154 (далі - Інструкція) обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
За результатами документальної планової виїзної перевірки з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року ФОП ОСОБА_1 (акт Конотопської ОДПІ від 7 травня 2014 року №130/17-03/НОМЕР_1/97) встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не виконував належним чином норми статті 9 Закону №2464, а саме: занизив суму чистого оподаткованого доходу за 2011 рік на 1150,00 грн. і за 2013 рік - на 52616,76 грн., в результаті чого за результатами перевірки донараховано, з урахуванням п.2 ч.1 і ч.3 ст.7 Закону №2464, своєчасно не нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік на суму 673,53 грн. і за 2013 рік на суму 18258,01 грн.
Крім цього, Конотопською ОДПІ застосовано штрафні (фінансові) санкції за донарахування своєчасно не нарахованого платником єдиного внеску за 2011 рік в розмірі 15 % донарахованої суму єдиного внеску в сумі 101,03 грн. та за 2013 рік в розмірі 5 % донарахованої суму єдиного внеску в сумі 912,90 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 для платників фізичних осіб - підприємців (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Згідно з ч.3 ст.7 Закону №2464 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого цим Законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону №2464, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
У відповідності до п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до ч.11 ст.9 Закону №2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно з п.6.3, п.6.4 Інструкції у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті, органи доходів і зборів, одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску надсилають вимогу про її сплату на всю суму донарахованого єдиного внеску. Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з картки особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн.
Відповідно до п.3 ч.11 ст.25 розділу VI Закону №2464 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 % зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 % суми донарахованого єдиного внеску.
Нарахування фінансових санкцій здійснюється на підставі акта перевірки платника єдиного внеску (підпункт 3 пункту 7.2 Інструкції).
Жодних доказів на спростування викладених в акті перевірки обставин, пов'язаних з донарахуванням ЄСВ позивачем не було надано. Відтак, єдиним джерелом доказової інформації в даному випадку є акт перевірки, зміст якого суд оцінює з урахуванням положень ч. 1 ст. 86 КАС України.
При цьому, на переконання суду донарахування єдиного соціального внеску на суму 1549 грн. 96 коп. та штрафних санкцій на суму 77 грн. 50 коп. по операціям з виплати позивачем орендної плати іншому підприємцю є необґрунтованим виходячи із наступного.
Перевіркою було встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (орендар) та ФОП ОСОБА_3 (орендодавець) було укладено договір оренди №1 від 08.2.2013, за яким орендар бере в оренду нежитлове приміщення загальною площею 69 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 Орендна плата встановлена у розмірі 3,00 грн. за 1 кв.м. на місяць.
В обґрунтування порушення посадові особи податкового органу сформували висновок, що Методикою визначення мінімальної суми орендного платежу на нерухоме майно фізичних осіб, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 за №1253 та Рішенням Конотопської міської ради від 29.08.2012, визначено мінімальну вартість місячної оренди 1 кв. м загальної площі нерухомого майна для провадження комерційної діяльності в розмірі 12,00 грн. з коефіцієнтом 1,5 щодо об'єктів по АДРЕСА_1 Отже, на думку Конотопської ОДПІ оренда плата повинна становити 1242,00 грн., що на 1035 грн. на місяць більше, ніж встановлено договором оренди.
Відтак, посадові особи податкового органу дійшли висновку, що позивачем, протягом лютого-вересня 2013 року отримано виручку у негрошовій формі (у вигляді додаткового блага) в результаті заниження суми орендної палати, що була сплачена ним на користь орендодавця ФОП ОСОБА_3
Однак такі висновки є необґрунтованими з огляду на наступне.
Посадові особи податкового органу при формуванні зазначених вище висновків посилаються на положення Методики визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб, затвердженої ПКМ України від 29 грудня 2010 р. № 1253.
Разом з тим, п.1 зазначеної Методики передбачено, що відповідно до цієї Методики орендарі (крім орендарів - фізичних осіб, що не є суб'єктами господарювання), які згідно з підпунктом 170.1.2 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України є податковими агентами платників податку - орендодавців, визначають під час нарахування доходу від надання в оренду (суборенду), житлового найму (піднайму) нерухомого майна (включаючи земельну ділянку, на якій розміщується нерухоме майно, присадибну ділянку), крім земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю (далі - оренда нерухомого майна), мінімальну суму орендного платежу за повний чи неповний місяць такої оренди.
Відповідно до положень п.п. 170.1.2. п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.
При цьому, визначення поняття податкового агенту щодо податку на доходи фізичних осіб надано п.п. 14.1.180. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;
Враховуючи, що правовідносини з оренди нерухомого майна склалися між позивачем та фізичною особою-підприємцем, ФОП ОСОБА_1 не може виступати податковим агентом відносно останнього, відтак ПКМ України від 29 грудня 2010 р. № 1253 не може бути застосована.
При цьому, посадові особи податкового органу формують свої висновки виходячи з того, що ФОП ОСОБА_1 отримав додаткове благо у вигляді безоплатно отриманої послуги.
В свою чергу, відповідно до п.п. 14.1.47. п. 14.1. ст.14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
При цьому, як зазначалось вище, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не є податковими агентами по відношенню один до одного, оскільки є фізичними особами-підприємцями і сплачують податки за наслідками здійснення підприємницької діяльності шляхом декларування.
Відтак, твердження посадових осіб податкового органу про те, що позивач отримав додаткове благо внаслідок заниження орендодавцем орендної плати є необґрунтованим та сформованим внаслідок невірного трактування норм ПКМ України від 29 грудня 2010 р. № 1253 та п.п. 14.1.47. п. 14.1. ст.14 ПК України, зміст яких наведений вище.
Відтак, донарахування позивачеві єдиного соціального внеску на суму 1549 грн. 96 коп. та штрафних санкцій на суму 77 грн. 50 коп. є безпідставним.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування рішення - задоволено частково.
Скасувати вимогу про сплату недоїмки Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області № Ф-568 від 27.05.2014 в частині боргу з єдиного соціального внеску на суму 1549 грн. 96 коп. та рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області №256 від 27.05.2014 в частині донарахування штрафних санкцій на суму 77 грн. 50 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) В.М. Соколов
З оригіналом згідно
Суддя В.М. Соколов