10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Коробов С.О.
Суддя-доповідач:Майор Г.І.
іменем України
"11" листопада 2014 р. Справа № 570/3703/14-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Майора Г.І.
суддів: Бучик А.Ю.
Одемчука Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від "08" вересня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Рівненської обласної державної адміністрації щодо недоплачених за 2013 рік ОСОБА_3:
- щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС кат. 2 - 5 мінімальних заробітних плат згідно статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- грошової допомоги до Дня Перемоги як інваліду війни III групи - сім мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року, такими що суперечать Конституції та законам України;
- зобов'язання Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації виплачувати ОСОБА_3, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 кат. щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі - 5 мінімальних заробітних плат, згідно вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язання Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації зробити перерахунок ОСОБА_3 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС кат. 2 у розмірі -5 мінімальних заробітних плат, згідно статті 48 Закону України "Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що становить 6090 грн., та з врахуванням отриманої суми в розмірі 90 грн. , підлягає до виплати 6000 ,0 грн.;
- стягнення з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 щорічну допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС кат.2 у розмірі-5 мінімальних заробітних плат, згідно статті 48 Закону України "Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 6000,00 грн. (відповідно до розрахунків відповідача);
- зобов'язання Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації зробити перерахунок ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду і війни III групи - сім мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що становить 6643 грн., та з врахуванням отриманої суми в розмірі 2020 гри., підлягає до виплати 4623 грн.;
- стягнення з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як інваліду і війни III групи - сім мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року 4623 грн. (відповідно до розрахунків відповідача);
- зобов'язання у подальшому відповідачів нараховувати та виплачувати ОСОБА_3, як інваліду війни 111 групи щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі сім мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 13 згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну допомогу на оздоровлення, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС кат.2 у розмірі-5 мінімальних заробітних плат, згідно статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Рівненського районного суду Житомирської області від 08 вересня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Не погоджуючись з винесеним судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу.
Сторони не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважних представників в засідання суду не направили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
За таких підстав, з врахуванням приписів ч.4 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією за відсутності позивача та представників відповідачів, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, 16 жовтня 20156 року народження є пенсіонером, інвалідом ІІІ групи, ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації та отримує щорічну разову допомогу на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови КМ України від 12.07.2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно довідки №2118/01-Н/М від 10.11.2014 року, наданої Управлінням соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації на вимогу суду апеляційної інстанції, позивачу нараховано та виплачено щорічну разову допомогу на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови КМ України від 12.07.2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема за 2014 рік в розмірі 90 грн.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення, інвалідам 2-ї групи виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Виплата громадянам здійснюється за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення:
інвалідам I і II групи - 120 гривень;
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень;
інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень.
Отже зазначеним підзаконним нормативним актом всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається Законом, встановлено конкретні розміри таких компенсацій.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року за № 3-рп/2012, дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Закони України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та "Про державний бюджет України на 2013 рік", встановлювали обмеження, щодо виплат додаткових пенсій, доплат особам постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС та пенсії по інвалідності.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16 січня 2014 року №719-VII, що набрав чинності з 1 січня 2014 року (п.1 Прикінцевих положень Закону) обмеження щодо вищенаведених виплат на момент розгляду справи судом першої інстанції встановлені не були.
Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року № 1622-VII, яким доповнено Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16 січня 2014 року № 719-VII пунктом 6-7, який в свою чергу встановлює, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік - набув чинності з 03.08.2014 року.
Таким чином, у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року підлягають застосуванню норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без будь-яких обмежень.
Частиною 4 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян визначені останнім, застосування зазначених постанов неможливе.
Статтею 62 даного Закону визначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Враховуючи вищенаведене, Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації, як суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах має діяти у відповідності до норм чинного законодавства, відтак нарахування та виплата одноразової щорічної допомоги на оздоровлення позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів є протиправним та таким, що суперечить приписам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації зробити перерахунок та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як інваліду війни III групи в розмірі семи мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід зазначити таке.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації №01-34-01/8736 від 04.11.2014 року та заперечення відповідача на апеляційну скаргу, позивачу 17.04.2014 року нараховано та виплачено щорічну разову допомогу у розмірі, визначеному постановою КМ України від 16.04.2014 р. №102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 21 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" була змінена вище зазначена стаття Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме зазначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом України про Державний бюджет.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п. 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" стосовно виплати щорічної разової допомоги.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У 2014 році зміни до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" станом на час виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня не вносилося.
Таким чином, відповідач у 2014 році повинен був застосовувати законодавство, яке діяло на час проведення відповідних щорічних виплати грошової допомоги до 5 травня, а саме, ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 09.07.2007 року, зокрема, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Право на встановлення у 2014 році розміру разової грошової допомоги до 5 травня надано Кабінету Міністрів України законодавцем не було. А тому при виплаті позивачу даної допомоги, відповідач повинен був керуватися положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Посилання відповідача, як на правомірність своїх дій, щодо проведення виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення позивачу відповідно до постанови КМУ від 16.04.2014 р. №102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при здійсненні позивачу нарахування або перерахунку пенсії застосуванню підлягають положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не постанов КМУ, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власних дій, що є предметом оскарження.
Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст.71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач, провівши виплату щорічної допомоги до 5 травня у 2014 році в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України, діяв всупереч вимогам чинного законодавства.
Доводи відповідача про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено, що норми і положення ст.ст.12,13,14,15,16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік не є переконливими, оскільки зазначені зміни до Закону були внесені лише 31 липня 2014 року (набрали чинності з 03 серпня 2014 року), тобто після проведених позивачу виплат.
Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про нарахування спірних виплат у майбутньому слід зазначити, що прогнозування можливих порушень зі сторони відповідачів та зобов'язання їх на майбутнє є передчасним, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів конкретних сум грошової допомоги, оскільки суд не може перебирати на себе повноваження суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, постанову Рівненського районного суду Рівненської області від "08" вересня 2014 р. скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірах нижчих, ніж передбаченому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації здійснити ОСОБА_3 нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації ОСОБА_3, як інваліду війни ІІІ групи, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2014 рік відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Г.І. Майор
судді: (підпис) А.Ю.Бучик
(підпис) Є.В.Одемчук
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ Г.І. Майор
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3- відповідачу/відповідачам: Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області вул.Соборна, 366-А,м.Рівне,33024
4 - Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації вул. 16 Липня, 79,м.Рівне,33000
- ,