Справа: № 826/4796/14 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
Іменем України
30 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Межевич М.В.
Горбань Н.І.
при секретарі Грисюк Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтлайн Інтернешнл" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтлайн Інтернешнл" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтлайн Інтернешнл" (далі - ТОВ "Софтлайн Інтернешнл") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2014 р. №33826552208, №33926552208.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
На вказану постанову ТОВ "Софтлайн Інтернешнл" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Софтлайн Інтернешнл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Експедішін-Сервіс» та ТОВ «Молл-Сервіс» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 18.02.2014 р. №159/26-55-22-08/31991602.
Даною перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 185, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму у розмірі 55 290,96 грн., та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму у розмірі 146 611,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.03.2014 р.:
- №33826552208, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 146 611,00 грн.;
- №33926552208, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55 291,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 27 646,00 грн.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.
Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
При цьому, колегія суддів враховує те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.
Крім того, посилання на відсутність контрагентів позивача за їх місцезнаходженням може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак вона не стосується належного виконання господарських зобов'язань постачальником товарів (виконавцем робіт) за укладеними договорами.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Експедішін-Сервіс» укладено договір про надання послуг у сфері інформатизації користувачам комп'ютерних програм від 01.06.2011 р. №ЕС-25, також між позивачем та ТОВ «Молл-Сервіс» укладено договір у спрощений спосіб згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України.
На підтвердження факту виконання умов вказаних договорів позивачем надано акти прийому-передачі наданих послуг, податкові накладні на загальну суму у розмірі 331 745,76 грн. (в тому числі ПДВ 55 290,96 грн.) та банківські виписки.
Проте, такі документи не підтверджують факт надання послуг, оскільки не містять характеристики змісту наданих послуг, їх кількісних та якісних показників і не дають можливість встановити, які саме критерії використовувались для визначення вартості товарів та, відповідно, необхідність і доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку), а лише містять загальні назви та їх вартість.
Позивачем не надано доказів наявності господарської потреби в роботах, замовлених у ТОВ «Експедішін-Сервіс» та ТОВ «Молл-Сервіс».
Отже, документи, які надані позивачем при перевірці не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Похідні документи фінансово-господарської діяльності позивача з третіми особами, не є доказом виконання спірних договорів з ТОВ «Експедішін-Сервіс» та ТОВ «Молл-Сервіс», оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюються відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.08.2013 р. по справі №758/8076/13-к встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнали вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, а саме у фіктивному підприємництві, тобто створенні та придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема, ТОВ «Експедішін-Сервіс» та ТОВ «Молл-Сервіс», з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно, а також підробленні документів які видаються та посвідчуються підприємством, надають права та звільняють від обов'язків, а саме, первинних документів бухгалтерського, податкового обліку, документів фінансово-господарської діяльності про проведені господарські операції з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг в адресу вказаних в підозрі суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки без фактичного здійснення господарських операцій, з метою використання їх як підроблювачем, так і іншою особою та їх збут, повторно, за попередньою змовою групою осіб, та звільнені від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Отже, звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа припиняється з нереабілітуючих для неї підстав, тобто судом визнається факт вчинення особою певного злочину, однак не застосовуються встановлені законом заходи відповідальності, обмеження певних прав і свобод особи.
Таким чином, є обґрунтованим висновок податкового органу про те, що позивачем перераховувалися, а ТОВ «Експедішін-Сервіс» та ТОВ «Молл-Сервіс» приймалися кошти без мети реального настання правових наслідків, а тому підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у позивача по вказаним правочинам відсутні, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ "Софтлайн Інтернешнл" необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтлайн Інтернешнл" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Межевич М.В.
Горбань Н.І.
Повний текст ухвали складено 04.11.2014 р.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Межевич М.В.
Горбань Н.І.